Більшість українців добре знає, аби недорого вдягтися-взутися, слід їхати в Хмельницький. Базарна тема майже постійно присутня і в лексиконі хмельничан. Адже на добре відомих, навіть за межами України, місцевих речових ринках, зайнятий практично кожен десятий житель міста. Проте останнім часом «базарні» розмови, що нерідко переростають у гострі суперечки, набули нового забарвлення. Каталізатором збудження громадської думки стала потужна реклама про близьке відкриття торговельно-сервісного центру «Поділля», який не матиме аналогів на всьому пострадянському просторі.
Об'єкт розбрату, повноцінне народження якого ще в недалекому минулому багатьма скептиками ставилося під великий сумнів, заявляє про своє існування голосним криком. Будівництво ТСЦ «Поділля» розпочало ТОВ «Командос» восени 2003 року в Хмельницькому районі, неподалік аеропорту, в досить зручному місці. Адже поруч пролягли траса в напрямку Чернівців та об'їзна дорога, що веде на Вінницю і Тернопіль. Під суперсучасний комплекс відведено 64-гектарну площу, на якій вже виросли довгі ряди ошатних павільйонів. Крім цього, торговельно-сервісний центр включатиме також 26 кафе, 20 медпунктів, готелі, власну АТС із виходом до iнтернету, автостоянку і навіть дитячий садок для малечі підприємців. Загалом передбачається, що «Поділля» забезпечить роботою 50 тисяч хмельничан та заїжджих «коробейників». Будівництво, що було пригальмувалося, отримало потужний імпульс минулої осені з надходженням австрійських інвестицій. Перша черга комплексу має відкритися вже за кілька тижнів.
Однак поява серйозного конкурента наразилася на рішучий спротив можновладців обласного центру та підприємців, що опікуються міськими ринками в південно-західному мікрорайоні. Це й зрозуміло, адже на тлі занепаду більшості промислових підприємств ці тепленькі об'єкти забезпечують суттєві поповнення до бюджету та дають заробіток десяткам тисяч людей. На останній сесії міськради депутати каменя на камені не залишили від зухвалого конкурента. В ухваленій з цього приводу заяві йдеться про загрозу скорочення на діючих ринках робочих місць, зменшення надходжень місцевих податків і зборів, погіршення екологічного стану і криміногенної ситуації тощо. Наголошується також, що адміністрація «Поділля» не усунула зауважень та порушень вимог чинного законодавства, викладених у висновку робочої групи облдержадміністрації у 2005 році. Одне слово, ситуація достатньо розпалилася. А втім, слід визнати, що охочих працевлаштуватися у центрі «Поділля» не бракує. Адже попри те, що на міських ринках останніми роками зроблено чимало для наведення марафету, умови ж як для продавців, так і для покупців тут явно не дотягують до тих, що створені на новому об'єкті. Людей, звісно, тягне туди, де краще. Розставити ж усе по місцях спроможна лише здорова конкуренція. Але в цьому випадку владним структурам міста і Хмельницького району варто було б пошукати прийнятне для подільської громади вирішення нагальної проблеми.