Сумніви навколо «Київкінофільму»

      26 квітня депутати Київради прийняли рішення про реорганізацію та об'єднання в комунальне підприємство «Київкінофільм» 19 муніципальних кінотеатрів Києва. Рішення централізовано управляти 11 дорослими («Братислава», «Лейпциг», «Ленінград», «Молодіжний», «Росія», Київська Русь», «Флоренція, «Жовтень», «Екран», «Імені Шевченка» та «Імені Гагаріна») та вісьмома дитячими кінотеатрами («Єреван», «Алмаз», «Старт», «Факел», «Імені Чапаєва», «Пролісок», «Промінь», «Салют») у міськраді аргументують реальними в майбутньому прибутками до бюджету міста від прокату, підвищенням якості та конкурентоспроможності українського кіно. Противники прийнятого рішення натомість вважають, що створена структура лише спрощує процес приватизації комунального майна столиці: мовляв, спочатку назвемо діючі кінотеатри збитковими, а потім продамо їх за копійки потрібним людям. Заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко, коментуючи це рішення, заявив, що «під шумок» політичної кризи Леонід Черновецький збирається за 5 тисяч гривень приватизувати столичні кінотеатри. Томенко також звернувся до Кабінету Міністрів та Генпрокуратури України з проханням розібратися у законності та доцільності створеного комунального підприємства.

      Натомість, за словами голови Управління культури і мистецтв КМДА Світлани Зоріної, не йдеться про приватизацію кінотеатрів, а навпаки — про спробу втримати кінотеатри від неї. «Київкінофільм» не матиме їх у власності (кінотеатри належать Києву), а лише оперуватиме залами з допомогою нового залученого менеджменту. А цифра 5 тисяч — це лише статутний фонд, який, за законом, повинен бути у комунального підприємства. Натомість, вважає Світлана Зоріна, прийняте рішення зупинить тенденцію, яка розвивалася протягом 2002—2005р.р. за мера Омельченка, коли за копійки продали 5 столичних кінотеатрів: імені Довженка, «Аврора», «Зоряний, «Україна», «Супутник». «Їхня загальна ціна була приблизно в сім разів меншою за реальну ринкову», — зазначила Світлана Іванівна. Крім того, на її думку, створення єдиного центру (наприклад, закупівлі кінофільмів, адже сьогодні кожен кінотеатр робить це окремо) буде вигідно з економічної точки зору.

      І, до речі, про економічну статистику. В управлінні культури називають такі цифри: за минулий рік прибутки комунальних кінотеатрів за 2006 рік склали 132 тисячі гривень, а уже після організованої управлінням культури перевірки тільки за перший квартал цього року — 162 тис. гривень. Вартість послуг у кінотеатрах обіцяють не змінювати. А от чи залишаться на своїх посадах їхні директори — невідомо, — вважає Світлана Зоріна. За її словами, багато хто з них обіймає свої посади незаконно. Керівником же «Київкінофільму» стане «нова людина», кандидатуру на цю посаду погодять із мером та Київрадою.

      Тим часом ЗМІ, фахівці та директори кінотеатрів майже одноголосно говорять про неприпустимість прийнятого рішення: як можна поєднати дорослі і дитячі кінотеатри різної форми власності та ступеня прибутковості? Як відбуватиметься розподіл коштів?

      Мовляв: збанкрутілі й успішні кінотеатри просто причешуть під одну гребінку, відтак кілька прибуткових просто не витягнуть на плечах збиткові, і через пару-трійку місяців буде оголошено про продаж кінотеатрів.

      Свою позицію «УМ» озвучив директор кінотеатру «Флоренція» Геннадій Шевчук: «Як зауважила на прес-конференції Світлана Зоріна, «Київкінофільм» створено для того, щоб звільнити майже всіх неугодних директорів кінотеатрів. І от у зв'язку з тим, що правомірно вони не можуть нас звільнити, бо у нас підписані контракти, вони створили підприємство. Причому навіть не порадившись з його безпосередніми учасниками! І от ці цифри, які називають в управлінні, — насправді не їхня заслуга, а цілком логічне збільшення доходів. Наш кінотеатр приносить реальні прибутки, і якщо за минулий рік «Флоренція» сплатила, наприклад, півтора мільйона податків, то цього року ми плануємо їх збільшити до двох мільйонів. Кількість глядачів цього року зросла на 20—30 відсотків. Ми ж тільки півроку тому вийшли з ремонтного піке: частково ремонтували за кошти управління культури, трохи — за власні, влазили в борги перед кінопрокатниками. Але кінотеатр ні дня не стояв: якщо працював один зал, інші два ремонтували. І скажіть, навіщо нас із кимсь об'єднувати?».

      І вже навіть важко порахувати, яким за рахунком є цей дерибан «за час правління» Леоніда Черновецького...