Ось вона, Новомиргородська лiкарня, де з незбагненних причин умирають дiти. (Фото Зої ЛЕБІДЬ.)
Порахувати дитячу смертність за 2003—2006 роки в Новомиргородському районі Кіровоградської області надзвичайно важко — про те, що дитина померла при пологах, у центральній районній лікарні батькам відразу радили «забути». І «забували»... Не відразу, звичайно, але десятки таких випадків залишалися невідомими офіційній статистиці до того часу, поки про факти приховування смертності не стало відомо в прокуратурі району. Чимало пацієнток жіночої консультації, які на останньому місяці вагітності були відправлені до пологового відділення, залишалися без дітей. І на наступні пологи вже їхали народжувати в інші райони області або й за її межі.
«Я народила трійню: двох хлопчиків і дівчинку, — розповідає одна з потерпілих. — Це була бажана вагітність. Вийшла заміж удруге і хотіла народити своєму чоловіку дітей. Лікар, який приймав пологи, сказав: дівчинка виживе, а хлопці помруть. Дітей забрали і мене до них не пускали. Наступного дня сказали: «Ну, знаєте, одна дитина вже померла». Медсестри розказали, що діти не їдять і важко дихають, а інкубатор зламаний, тому їх обкладають грілками, годують через зонд. Потім помер і другий син. Я кажу: «Віддайте доньку!», а мені відповідають, що мене переведуть... до гінекології, а донька все одно помре. Мовляв, я собі народжу ще! Мені тоді було 34 роки, остання вагітність забрала багато сил і здоров'я, я навряд чи народила б інших дітей! Нас із чоловіком підтримували медсестри, які казали, що виживають навіть новонароджені діти вагою 900 грамів, а наші були більші — 1700, 1400 і 1300 грамів.
На третій день ми поїхали до обласної лікарні, і там мою доньку врятували. А в Новомиргородському пологовому будинку мені сказали: «Забудьте про те, що народили трійню. Ви народили одну дитину». Своїх синів я поховала біля могили брата. Надгробків там немає, бо нехрещені. Сторожа на кладовищі у нас також немає, то ніяких документів ніхто не вимагав. У нас багато таких могилок без надгробків».
Інша жiнка, яка також народжувала в Новомиргородській лікарні, каже: «У мене народилася дівчинка. Народжувала вперше, не знала, що робити, а лікар сварився, що я його розбудила. Дитина йшла ніжками, вона точно була жива, дригала ручками й ніжками, бо санітарки ще й казали: «Яка моторна! Мама набігається...». Я просила, щоб мене розрізали абощо, але пологи затягнулися, і дитина, мабуть, захлинулась. Я народила, лікар кинув дитину на стіл: «Приберіть!» Аналізів із Кіровограда, які пояснили б, чому померла дитина, ми так і не дочекалися...»
Тут, звичайно, можна дивуватися з самих батьків: як так — не дізнатися все про причини смерті дитини, не добиватися пояснень і офіційної інформації! Але в Новомиргородському районі переважно сільське населення, яке чи то легковажить своїми дітьми, чи просто не знає своїх прав. Саме там довелося почути приказку: «То не лиха година, що вмерла дитина». Атавізм тих часів, коли дітей народжували щороку? Але зараз зовсім інша ситуація... Діють й інші стереотипи: у смерті дитини найчастіше звинувачують саме жінку. Наприклад, у тому ж районі після смерті двох немовлят чоловік — сільський священик — покинув жінку, оскільки був упевнений, що винна саме вона — недогледіла, неправильно вела себе під час пологів. Його не зупинило навіть те, що після розриву з «половиною» чоловікові довелося змінити фах (бо ж священикам розлучатися не можна)...
Та чи не найчастіше причиною того, що після смерті немовляти батьки не шукали справедливості, називають корпоративність лікарів, неможливість дізнатися правду. Ще й зроблять винними самих постраждалих. Саме про це свідчить і справа Новомиргородського пологового відділення.
З'ясувалося, що даних про більшість дітей, які померли під час пологів, просто не існує. Мало того, керівництво Новомиргородської лікарні впевнене, що в пологовому відділенні все гаразд. А його клієнтки — майбутні матері — тим часом втрачали дітей.
Вже під час першої перевірки комісією обласного управління охорони здоров'я було виявлено нестачу документації в пологовому відділенні лікарні. В довідці управління охорони здоров'я йдеться про відсутність 12 історій хвороб, карток розвитку новонародженого, індивідуальних карток вагітних і породіль. Це документи саме тих породіль, щодо яких і велася перевірка...
У цій же довідці і результати перевірки з перинатальної смертності. Так от, більшість історій породіль закінчується словами: «Про закінчення вагітності інформація відсутня». Тобто документів, які роз'яснювали б причини смерті плоду або які просто підтверджували б таку смерть, або не існувало взагалі, або ж таємниче зникли.
Які ж висновки лікарської комісії? «Має місце порушення ведення медичної документації з усіх форм, виявлений випадок фальсифікації медичної документації». Цікаво, як перевірялися дані про дитячу смертність при відсутності документації? Тут же порада: головному лікарю контролювати ведення документації в пологовому відділенні.
І все. Високоповажній комісії вистачило наданої їм документації для того, щоб визначити: є дрібні порушення, за які ніхто не покараний. А щоб запідозрити в можливій фальсифікації даних про смертність, цього не вистачило. Головному лікарю Юрію Сіранту теж не просто: завідуюча пологовим відділенням — його дружина...
Після такої «перевірки» звернення від постраждалих матерiв не припинилися. І вже через місяць нова комісія управління охорони здоров'я (практично в тому ж складі) прийшла до серйозніших висновків.
Виявилося, що за місяць, у період з першої по другу перевірку, кількість медичної документації суттєво... зменшилася. Тепер не вистачало ще цілого списку документів, за якими можна було б установити правду про те, як і чого в цій лікарні так часто діти вмирають при пологах.
У тій же довідці про результати перевірки йдеться про «факти приховування та недостовірності статистичних даних щодо реєстрації перинатальної смерті у 2003—2004 роках. І що цікаво: «Детально розібратися в причетності кожного лікаря — акушера-гінеколога — до ситуації неможливо у зв'язку з відсутністю медичної документації та малою інформативністю пояснень лікарів».
Що тут поробиш! Комісія порекомендувала направити на переатестацію акушерів-гінекологів, зміцнити керівний склад районного відділу охорони здоров'я. Для горе-лiкарiв — переатестація, а для десяткiв породiль — це загублене життя, трагедія. Все це були діти, яких чекали не лише 9 місяців, а все життя... Деякі матері не змогли народити вдруге, кілька сімей розпалося.
Але схоже, що лікарі ставляться до цього простіше. У Кіровоградському обласному управлінні охорони здоров'я так і кажуть: «Наша область — лідер з дитячої смертності, і ми це визнаємо!» Звучить майже як «це наші досягнення!». А щодо нестандартної ситуації в Новомиргородській лікарні головний акушер-гінеколог області Ірина Бондаренко відповіла кореспонденту «УМ», що хвилюватися немає чого, а дані про пологове відділення є перебільшенням, витвором чиєїсь розбурханої уяви.
Добре, що в прокуратурі поставилися до справи серйозніше — ось уже рік вивчають обставини фальсифікацій та дитячої смертності. Прокурор Новомиргородського району Олександр Байдак приховану дитячу смертність минулих років не вважає дрібницями, не вартими уваги: «До прокуратури звернувся громадянин Олексій Зайчук, який додав до десяти прізвищ список ще з 20 осіб. Він стверджує, що їхні діти також померли в місцевому пологовому будинку під час пологів із січня 2003 до січня 2006 року. Частина цих незареєстрованих дитячих смертей підтвердилася. Слідчий прокуратури, який займається цією справою, мав дуже багато роботи: опитати свідків, спробувати знайти хоч якісь документи, наприклад, про перебіг пологів (у лікарні збереглися документи лише про перебіг вагітності і то до моменту, коли жінка пішла у декретну відпустку)... Завідувач пологовим відділенням у письмовому вигляді пояснив, що не знає, куди зникли ці документи. Зрозуміло, що прокуратура порушила кримінальну справу стосовно зазначених порушень. Треба відзначити: лікарі вже визнали факт надання недостовірних даних. Кажуть, що просто не хотіли виглядати гіршими на тлi показників інших лікарень...»
Тобто, щоб перед іншими соромно не було, чи як? Чи щоб премії не позбавили? Чи щоб не звільнили? Показники... Це звучало б як жарт, але для батьків кожна з цих смертей — не просто цифри. І чомусь ці «показники» з'явилися саме в Новомиргородськiй лікарні, а не в якійсь іншій.
Чи не є справа Новомиргородської лікарні чимось більшим, ніж приховування статистики, визначить суд, до якого вже передано справу пологового відділення Новомиргородської лікарні.
Правда, сьогодні головного лікаря, відстороненого прокуратурою, знову відновили на робочому місці. І в цій лікарні, як і в області в цілому, статистику не приховують. Так, смертність є. Але чому вона вища, ніж в інших регіонах, не пояснюють.
А поки що в Новомиргородському районі Кіровоградської області з нетерпінням чекають суду. І продовжують їздити народжувати в інші лікарні.
Протистояння навколо можливої ліквідації Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру №2 відбувається у кількамісячному вимірі. Працівники диспансеру просять передати з обласної комунальної власності у міську цілісний майновий комплекс, щоб і майно, і приміщення залишились на місці, а колектив працював там і надалі. Вони згодні на реорганізацію чи оптимізацію, аби лише тубдиспансер не ліквідували. >>
До 30% антибіотиків орального застосування продаються у США за неправильно виписаними рецептами. Помилкова діагностика на невідповідний рецепт на антибіотики є головною причиною виникнення резистентної стійкості мікроорганізмів на антибіотики, випливає з дослідження, результати якого подані в «Журналі Американської медичної асоціації» (Journal of the American Medical Association). >>
Кліщі вже прокинулися, активізувалися і готові атакувати. Під прицілом їхніх укусів — не лише любителі влаштовувати пікніки в лісі, а й ті, хто звик просто прогулюватися в міському парку чи сквері. Лікарі звертаються увагу, що з кожним роком кількість людей, яких покусали кліщі в місті, зростає. >>
«Хворіти сьогодні особливо дорого, навіть не враховуючи вартості ліків, на звичайний похід у поліклініку зараз потрібно викласти мінімум 300 гривень», — такими враженнями діляться між собою українці в бесідах те-а-тет, такими повідомленнями нині завантажена чи не вся інтернет-мережа. >>
Улюблений вітчизняний спосіб заговорити тему: спростовувати неіснуюче або почати планувати давно існуюче. Триває п’ятий рік експерименту з реформи охорони здоров’я у пілотних регіонах країни: на Вінниччині, Дніпропетровщині, Донецькій області (там зараз не на часі) та Києві. І що ж маємо реально? >>
