Кінець льодового обману

Холодний душ по-латвійськи

       Не важко передбачити, в якому настрої перебували гравці збірної України після трьох поразок на попередньому етапі, що відправили «синьо-жовтих» у «втішний» турнір. Однак більшість гравців вийшла на традиційну зустріч зі своїми вболівальниками. Хлопці фотографувалися, роздавали автографи, але, мабуть, ще намагалися усвідомити, як же ж вони програли Данії й чим це їм тепер загрожує. Адже треба було кардинально міняти плани й після трирічної перерви знову налаштовувати битися за виживання у вищій лізі світового хокею.

       На другий етап збірна України дозаявила дебютанта чемпіонатів світу захисника Олега Благого й центрфорварда Олександра Бобкіна. Через це на лід у зустрічі із збірною Латвії у Митищах не вийшла пара оборонців четвертої ланки — В'ячеслав Тимченко й Денис Ісаєнко, а В'ячеслав Завальнюк повернувся на звичне місце в захисті. Місце у воротах тренер голкіперів Юрій Шундров вирішив довірити Вадиму Селіверстову.

       Утім у п'ятницю гра нашої команди знову розчарувала. Чи то давався взнаки мандраж, чи відповідальність за результат, чи втома, але якогось стійкого малюнку гри у діях українців не проглядалося. Зробити принаймні кілька точних передач поспіль, потримати шайбу, увійти в зону суперника — все це для «синьо-жовтих» виглядало великою проблемою. Ветеранам бракувало сил після виснажливого сезону, а молодшим партнерам — майстерності й досвіду.

       Латвійці, які доволі несподівано програли італійцям і не потрапили до кваліфікаційного раунду, спочатку теж нервувалися й часом не могли приборкати шайбу. Але після першого голу, коли Мартін Ципуліс потужним пострілом поцілив у «дев'ятку», заспокоїлися й впевнено тримали гру у своїх руках. Українці ж ніяк не могли відучитися від затримок ключкою й раз по раз відправлялися на лаву штрафників, за що «малинові» їх двічі покарали, довівши рахунок у підсумку до розгромного — 0:5.

       Олександр Сеуканд, головний тренер збірної України: «Суперник переміг цілком заслужено, перегравши нас у швидкості й дисципліні. Я, мабуть, винен у тому, що не зміг донести до підопічних інформацію, як слід діяти — наша організація гри дуже слабка. Тепер залишається лише сподіватися на успіх у двох останніх матчах».

       Сергій Климентьєв, капітан збірної України: «Мені, думаю, як і кожному, соромно і за таку гру, і за український хокей у цілому. Тренер перед матчем казав, що латишів ми не перебігаємо, але спроможні обіграти. Не вийшло ні те, ні інше. На заняттях ми намагаємося награвати дії у нерівних складах, проте позитивного результату це не приносить. Кажемо один одному «давай, давай», але гри, руху так і немає. Бракує досвідчених гравців, які не приїхали до Москви. Нас залишилося 50 хокеїстів на цілу країну, а гідного резерву на горизонті не спостерігається. Можливо, ветеранам, які дев'ять років зберігають місце в еліті, просто не вистачає сил. Щоб їх підтримувати, повинна діяти фармакологічна програма відновлення, а в нас немає навіть лікаря, який уміє колоти. Чи в бідності федерації тут справа, не знаю».

«Синьо-жовтий» бог

       Недільна дуель з командою Норвегії для підопічних Сеуканда вже мала характер вирішальної, оскільки у випадку поразки уже ніщо б не рятувало нас від вильоту до нижчого дивізіону. Перед грою тренери знову вдалися до кількох змін у сполученнях ланок, хоча це дещо нагадувало байку Крилова про музикантів, яким нічого не могло зарадити зіграти краще. Цього разу через слабку гру проти латвійців до запасу потрапив чемпіон Білорусі у складі мінського «Динамо» Олег Шафаренко, а от Віталій Доніка завершив для себе чемпіонат через перелом ребра.

       Головний аргумент, який могли протипоставити суперникам українці, полягав у стійкості характеру. Звичайно, шайби самі у ворота Пала Гротнеса не залітали, але кожна з них давалася з величезним напруженням усіх залишків сил та емоцій. Кардинального покращення гри не спостерігалося, проте самовідданість, коли хлопці без роздумів кидалися під шайбу навіть по двоє, приносила позитивний результат.

       Треба визнати, що фортуна позавчора нарешті повернулася до нас обличчям. Двічі українські ворота рятувала штанга, одного разу — поперечина, творив дива на останньому рубежі Селіверстов, а більш організовані норвежці примудрялися «мазати» по цілі з убивчих позицій. Та й перший гол українців, коли Дмитро Цируль, наче бейсболіст, змінив напрямок польоту шайби на рівні пояса, інакше як подарунком долі не назвеш.

       Головний рефері зі Швейцарії дивував своїми рішеннями, відправляючи на лаву штрафників переважно «синьо-жовтих». Цього норвежцям здавалося мало, й вони намагалися випросити у пана Курманна більшого покарання суперникам. Коли після чергового абсурдного свистка капітан нашої команди Климентьєв спробував посперечатися з арбітром, той вилучив Сергія до кінця матчу. Не дивно, що з таким некваліфікованим суддівством усі шайби в поєдинку було закинуто в нерівних складах. Нашій збірній вдалося це зробити на один раз більше. У другому періоді відзначився на добиванні дебютним голом на світових форумах номінальний захисник Олег Благий, який позавчора діяв у нападі. А вирішальну шайбу пострілом від синьої лінії записав на свій рахунок Юрій Наваренко. Перед цим наші хлопці спромоглися майже дві хвилини вистояти втрьох проти п'ятірки вікінгів. На жаль, на цьому героїзм українців на ЧС-2007 завершився, як завершилася й так звана світла смуга...

       Олександр Сеуканд: «Тренери постаралися сколихнути команду, наче електрошоком. І хлопці проявили головне — велике бажання до перемоги, бо програвати не мали права. Але ми зробили лише півсправи, попереду — вирішальний бій з Австрією».

       Рой  Йохансен, головний тренер збірної Норвегії: «Україна — досвідчена команда. Ми намагалися чинити постійний тиск на її оборону, але не змогли реалізувати кілька стовідсоткових шансів. І хоча воротар суперника діяв відмінно, ми мали вигравати».

       Олег Благий, гравець збірної України: «Я погодився зіграти в нападі, бо кілька років тому відіграв півроку форвардом у «Беркуті», тож навички залишилися. Нам уже набридло програвати — гравці зібралися разом, обговорили ситуацію без тренерів, постаралися зібрати останні сили для порятунку. Після того, як ми повели у рахунку в третьому періоді, грали на утримання рахунку і в атаку майже не бігали, бо вже відчувалася втома, треба було зберегти перемогу. Визнаю, що нам щастило сьогодні. Сподіваюся, удача й завтра буде на нашому боці. І хоча нас не дуже хочуть бачити у вищому дивізіоні, намагаються засудити, ми все одно залишимося в еліті».

Останній ляпас від братів по нещастю

      Перед учорашнім матчем проти австрійців у таборі «синьо-жовтих» панував стриманий оптимізм. Адже на Ходинському полі нас чекала зустріч із найслабшою командою чемпіонату: підопічні Джима Боні доти програли всі п'ять поєдинків. Але й цей суперник виявився збірній України не до снаги. «Червоні» сповна скористалися безбарвною грою й фолами українців уже в першому періоді, тричі поспіль використавши чисельну перевагу. У другій 20-хвилинці Олександр Сеуканд несподівано вирішив поміняти голкіпера, але після того, як і Федоров тричі не виручив партнерів, знову повернув у «рамку» Селіверстова...

      В атаці наші виглядали беззубими. За перші 15 хвилин — лише один кидок по чужих воротах, далі — ненабагато краще. Нерішучість у вирішальні моменти та брак техніки не дозволяли створити небезпеку біля воріт Дівіса при грі в рівних складах. Коли ж рахунок таки скоротився до мінімуму (2:3), грубі помилки у захисті перекреслили всі надії. Апофеозом став черговий гол в третьому періоді, коли шайба у наші ворота залетіла від ноги Віталія Люткевича.

      Таким чином, збірна України вилетіла з вищого дивізіону, посівши у Москві 16-те, останнє, місце. Найнижче за дев'ять років перебування в еліті. Логічний підсумок для країни, яка вперто не бажає будувати нові хокейні ковзанки.

      Але й австрійцям ця перемога не допомогла, бо в Митищах норвежці розбили немотивовану команду Латвії й видряпалися на рятівну 14-ту позицію.

      Олександр Сеуканд: «У таких поєдинках на виживання дуже важливий початок. Ми дали суперникові надто велику фору, після чого переломити хід двобою було важко».

      Джим Боні, головний тренер збірної Австрії: «Ми поставили собі завдання — уникати втрат у власній і середній зоні, постійно тиснути на суперників і «навантажувати» їхні ворота. Ми намагалися не вилучатися, а швидкі голи дозволили моїм гравцям розкріпачитися й почуватися більш-менш вільно».

      Вадим Селіверстов, воротар збірної України: «У матчі з норвежцями ми віддали дуже багато сил і емоцій. Непросто мені було і в першому періоді сьогодні, коли отримав 22 кидки. Ніякої травми у мене не було, а заміну тренери зробили, намагаючись переломити хід двобою. На жаль, перелом не на нашу користь стався за рахунку 2:3. Вдало почавши другу 20-хвилинку, ми могли відновити рівновагу, а замість цього пропустили контратаку на власні ворота.

      Усі гравці виклалися повністю — думаю, щодо самовідданості  претензій ні до кого бути не може. На цьому чемпіонаті всі обставини складалися проти нас: травми, відмови провідних хокеїстів тощо. Тепер будемо намагатися якомога швидше повернутися до вищого дивізіону — нічого іншого нам не залишається».

ТАБЛО

Кваліфікаційний раунд

Група Е

Росія — Італія — 3:0, Швейцарія — Данія — 4:1, Фінляндія — Італія — 3:0, Росія — Швейцарія — 6:3, Швеція — Фінляндія — 1:0.

      Турнірне становище: Швеція, Росія — 12 очок (4 матчі), Фінляндія — 9 (5), Швейцарія — 6 (5), Італія, Данія — 0 (4).

Група F

Канада — Білорусь — 6:3, США — Німеччина — 3:0, Словаччина — Чехія — 3:2, Словаччина — Білорусь — 4:3, Чехія — Канада — 3:4 ОТ.

      Турнірне становище: Канада — 11 (4), США — 9 (4), Словаччина — 9 (5), Чехія — 7 (5), Німеччина — 3 (4), Білорусь — 0 (4).

Група G (за 13—16-те місця)

Норвегія — Австрія — 3:2 ОТ

Латвія — Україна — 5:0 (2:0, 2:0, 1:0)

      Суддя: Рейбер (Канада)

      Штраф: 12 — 14 (2 — 8, 2 — 4, 8 — 2)

      Кидки: 24 — 21 (8 — 4, 8 — 8, 8 — 9)

      Шайби: Ципуліс, 8:58; Савіелс, 17:32 (більш.); Сорокін, 21:15, 34:44 (більш.); Редліхс, 47:00.

Латвія — Австрія — 5:1

Норвегія — Україна — 2:3 (0:1, 2:1, 0:1)

      Суддя: Курманн (Швейцарія)

      Штраф: 20 — 52 (8 — 6, 8 — 10, 4 — 36)

      Кидки: 35 — 28 (13 — 9, 11 — 11, 11 — 8)

      Шайби: Торесен, 28:10 (більш.); Матс Трігг, 38:17 (більш.) — Цируль (Ісаєнко, Люткевич), 14:01 (більш.); Благий (Климентьєв, Наваренко), 32:34 (більш.); Наваренко (Сальников, Люткевич), 48:51 (більш.).

Латвія — Норвегія — 4:7

Австрія — Україна — 8:4 (3:1, 3:2, 2:1)

      Суддя: Віннеборг (Швеція)

      Штраф: 14 — 12 (4 — 8, 6 — 0, 4 — 4)

      Кидки: 34 — 22 (22 — 6, 7 — 6, 5 — 10)

      Шайби: Кох, 6:16 (більш.); Кальт, 12:58 (більш.); Ф. Лукас, 14:24 (більш.); Кох, 24:16; Ф. Лукас, 24:48; Лакос, 27:58; Пайнтнер, 42:59, 46:55 (менш.) — Люткевич (Олецький, Климентьєв), 18:46 (більш.); Бобкін (Завальнюк, Матвійчук), 23:31 (більш.); Цируль (Бобкін, Завальнюк), 37:26; Сальников (Наваренко, Гунько), 53:27.

      Підсумкове становище: Латвія — 6, Норвегія — 5, Австрія — 4, Україна — 3.