Англійська «більшість» у півфіналі не змогла забезпечити суто англійський фінал, чим порушила давню традицію. До цього три чверті представників однієї країни завжди організовували «мононаціональний» вирішальний матч Суперліги. Порушником канонів став, звісно, «Мілан», який, за великим рахунком, не мав поступатися ще в Манчестері. Підопічні Алекса Фергюссона тоді розгулялися в атаці лише після травм Гаттузо та Мальдіні. Позавчора ж Дженнаро вийшов на поле стадіону «Сан-Сіро» і просто несамовито «гриз землю», мокру вiд потужної зливи, а капітана команди упевнено замінив екс-киянин Каха Каладзе.

У чому різниця між англійською прем'єр-лігою та українським чемпіонатом, окрім класу гравців, звісно? Відповідь дав минулий уїк-енд, коли лідери двох ліг, «МЮ» та «Динамо», поступаючись 0:2, виграли 4:2 на полі команд, які ведуть боротьбу за місце у Кубку УЄФА. Проте якщо на Туманному Альбіоні публіка просто насолодилася інтригуючим поєдинком, то в нас уже кілька днів уболівальники перебувають у полоні суцільних підозр. Яке суспільство — такий і футбол. Немає конкретних підстав стверджувати, що з окремими гравцями «Таврії» під час перерви (коли вони вигравали 2:0) «провели роботу», тому подаємо лише дві цитати двох різних за рангом кримчан, а висновки робіть самі.

Головний хокейний форум планети, за традицією, має перетворюватися на справжнє свято і для вболівальників, і для самих спортсменів. Але, як відзначають журналісти на нинішньому, 71-му, чемпіонаті світу, саме духу свята у Москві не відчувається. Мегаполіс із населенням понад 11 мільйонів чоловік і великою кількістю заробітчан (наприклад, прибиральниками працюють переважно вихідці з Середньої Азії) просто проковтнув хокейну першість і продовжує жити своїм шаленим ритмом та стабільними транспортними проблемами, коли інколи краще ходити пішки, ніж їхати автобусом чи машиною. Галасливі фанати з Латвії й Словаччини, п'яні, але добрі фіни, данці й норвежці у вікінговому вбранні просто розчинилися у величезному людському потоці.

Збірна України приїхала на світовий форум об'єктивно в найслабшому складі за останні роки, тому особливих ілюзій стосовно підсумку перших двох матчів ані самі спортсмени, ані журналісти не мали. Хоча, крім класу власне гравців, на майданчику має працювати й тренерська думка. Утім наш штаб нічим не здивував. Часом складалося враження, що грають українці, як Бог на душу покладе, тоді як у решти збірних, навіть менш авторитетних, проглядається власний почерк, певні награні ходи. Навіть діючи у більшості, «синьо-жовті» наче не розігрують комбінації, а намагаються спіймати птаха удачі.