Все буде добре! — перевірено «Океаном Ельзи». (Фото Володимира СТАДНIКА.)
Через півтора року після виходу «Глорії» — платівки, яку багато хто називає найкращою в дискографії «Океану Ельзи» — музиканти презентували новий альбом «Міра». За даними рекордингової компанії Moon Records, яка тепер видає «ОЕ» (раніше група працювала з іншим рекордингом — Lavina Music), попередньо альбом замовили в кількості 170 тисяч носіїв (касети і компакти), відтак він автоматично досягнув рекордних продажів і став платиновим.
Як і у «Глорії», на диску — 12 треків, cеред яких уже відома пісня «Все буде добре». Щодо іншої композиції, яка теж вийшла після «Глорії» — «Веселі, брате, часи настали», — то, за словами «ОЕ», вона була окремим проектом і особистою позицією гурту, та до мирної «Міри» відношення не має. Ці ж 12 треків поєднали епіграфом, взятим із «Книги премудростей Соломона»: «Але Ти все впорядкував мірою, числом і вагою...» Лідер «ОЕ» Святослав Вакарчук із цього приводу зауважив, що всім би рекомендував читати Святе Письмо, тому що в ньому поєднується і духовне, і філософське, й історичне. «І як би ми не хотіли вплинути на минуле чи майбутнє, нічого не вийде, тому що Бог уже давно все визначив своєю мірою», — зауважив він.
Презентований альбом присвятили трагічно загиблому у березні Сергію Товстолузькому, якого «Океани» називають музичним продюсером та своїм другом.
Основною концепцією обкладинки «Міри» стала простота — портретні фотографії музикантів, два групових фото та фото репетиційної бази. Ідея оформлення належить незмінному дизайнеру та креативщику групи, коханій жінці Святослава Вакарчука Лялі Фонарьовій, у якої в день презентації «Міри», 25 квітня, був день народження. «Рекордингові компанії часто запитували в нас, чому в «Океану Ельзи» завжди такі концептуальні обкладинки? На них ніколи не було фотографій гурту. От — зробили», — пояснив Вакарчук оформлення альбому.
Менше ніж через місяць після презентації платівки «Океан Ельзи» вирушає в уже традиційне турне на підтримку нового альбому. Цього разу живе виконання групи можна буде почути в 25 містах країни: першими це зможуть зробити вінничани 18 травня, потім львів'яни — 20, у Києві «ОЕ» виступатиме 22 травня. «Плануючи цей тур, ми до мінімуму звели кількість майданчиків, які називаються драмтеатри. «Океану Ельзи» виступати там незручно, і навіть якось некоректно. Вперше тур пройде на відкритих майданчиках, а також у палацах спорту. Над звуком працюють окремо: щоб було чути і тим, хто знаходитиметься збоку чи далеко. Нам би дуже хотілося, щоб перед нашим виступом публіку, як це прийнято, розігрівали молоді виконавці. Але втілити це в життя важко передусім технічно, та ми отримали дуже багато пропозицій, навіть важко було когось одного виокремити», — говорить Святослав.
Загалом концертувати гурт планує до початку осені, відвідавши Америку і Канаду, а потім, за словами Святослава Вакарчука, «Океан» піде у довготривалу відпустку: «Ми зараз серйозно думаємо над тим, щоб взяти творчу паузу, відійти від сцени і зосередитися на інших музичних речах, таких, як, наприклад, продюсування молодих виконавців. У нас навіть такі слова в пісні є: «Чи є хтось, хто прийде за нами?». Стосовно вітчизняного шоу-бізнесу, то, на мою думку, за останні два роки українська музика зробила-таки прорив: з'явилися кліпи, які не перемикають, пісні, які беруть на радіо, продюсування стало якіснішим. Але нашим виконавцям катастрофічно не вистачає індивідуальності. Тобто називати імена, за які б я стовідсотково ручався, зараз я не можу. Але я їх знайду!»
Що ж стосується політики, адже Вакарчук за останні роки проявив себе також у ролі активного громадського діяча, і подейкують, на минулих парламентських виборах навіть збирався йти в депутати в списках «Нашої України», то Святослав карти не розкриває: «Я б хотів дочекатися врегулювання ситуації в політиці, коли сторони досягнуть консенсусу і нагадати вам, що списки ще не сформовані», — натякнув він.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
