У всьому перші

26.04.2007

«Штаб» вiдомого будiвельного холдингу.

Чомусь у нас так склалося, що та чи iнша компанія, підприємство, холдинг, лише зіп'явшись на фінансові та виробничі ноги, відразу стають цікавими для охочих поласувати їхніми здобутками, котрi не задумуються про те, який складний шлях пiдприємство пройшло, аби досягнути того мізерного, у порівнянні зi світовими стандартами, результату. Риторичним залишається питання: а де ви, охочі, були раніше?

Йтиметься про будівельний холдинг «Київміськбуд». Серед вітчизняних компаній, які нині працюють на українському ринку, він — найбільший і найдосвідченіший. Уже майже 52 роки споруджує житло для киян, забезпечуючи щороку майже 73 відсотки обсягів столичного будівництва, і в інших регіонах стоять їхні будинки.

Компанія першою з-поміж усіх будівельних організацій розпочала власну інвестиційну діяльність, упровадила в життя схему зведення житла за рахунок залучення приватних інвестицій. Стала і продовжує бути піонером найсучасніших методів будівництва і співпраці з клієнтом. Як приклад, вона перша в державі запропонувала населенню зручні форми придбання житла в кредит, причому верхня межа терміну виплати становить 30 років...

Історичні віхи

Минуле століття — 1955 рік. Саме тоді зі створення головного управління житлового та цивільного будівництва при Київському міськвиконкомі на базі спеціалізованих підприємств столиці розпочинається зародження нинішнього «Київміськбуду».

Уже через три роки з'являється перший п'ятиповерховий будинок на бульварі Дружби народів. Далі більше. Будівельники зводять унікальні об'єкти, що і нині прикрашають місто: готелі «Славутич», «Либідь», «Київ», «Спорт», «Хрещатик», «Салют», «Козацький».

Скептики нині скажуть: хіба це готелі? Сервісу немає, не відповідають світовим стандартам, як «Хілтон» чи «Шаратон». Проте останні — однотипні у своїй архітектурі, де б їх не зводили. Щодо сервісу — за це відповідають не будівельники. Наші готелі мають певну архітектурну родзинку, вони не повторюються у виконанні.

Крім того, ще в ті часи управління будує меморіальний комплекс Великої Вітчизняної війни, вокзали, ВУЗи, школи, дитячі садочки (сотні). Загалом — всю соціальну структуру Києва, включаючи десятки тисяч столичних доріг, інженерних мереж та комунікацій різноманітного призначення. Піднімали місто і вгору, і вшир — до прийнятних нормативів.

Вони першими започатковують створення індустріальної бази великопанельного домобудування і зводять перші 9-поверхові будинки. Згодом перший 17-поверховий будинок, забудовують майже всі сьогоднішні «спальні» райони столиці...

Зовсім недавно гордістю «київміськбудівців» стали рекунструйовані об'єкти — Палац культури «Україна», Національна філармонія... цей перелік дуже довгий, а якою окрасою столиці стала споруда Південного залізничного вокзалу, яку звели за рекордні 158 діб. Перші комфортні сучасні хмарочоси — теж робота їхніх рук.

Таким чином тоді компанія була задіяна в процесі забезпечення житлом киян, що успішно здійснювала і продовжує це робити нині . За їхніми плечима — мільйони житлових квадратних метрів і тисячі квартир. Це не голослівні цифри, а факт, котрий майже ототожнюється з гаслом першого і останнього президента СРСР Михайла Горбачова: «У 2000 році всі житимуть в окремих квартирах». Різниця лише в тому, що заклик ідеолога перебудови відійшов у історію, як і вся радянська епоха, а проблема залишилась. І розв'язувати її доводиться будівельникам.

Не варто нагадувати, якими тяжкими в економічному та політичному сенсі були останні десятиріччя минулого століття. Становлення незалежності України.

Гіперінфляційні хвилі, перекручене поняття приватизації, котре було схоже на революційне — «грабуй награбоване» у купі з майже повним економічним колапсом призвели до занепаду тоді не лише будівництва. Треба було рятувати те, що було, і вчитися прилаштовуватися жити в нових ринкових реаліях.

Саме 1992—95 роки «Головкиївміськбуд» перетворився на холдингову компанію «Київміськбуд». Розуміючи, що будівництво є одним із рушіїв розвитку економіки у всьому цивілізованому світі, керівництво старої-нової компанії прийняло правильне рішення — зберегти і розширити існуючу інфраструктуру і, що найголовніше, пішло на створення якісно нової схеми залучення коштів для будівництва — покликали приватного інвестора.

З того часу клієнт, який платить гроші, завжди правий і «замовляє музику». Наведіть приклад, коли «Київміськбуд» не виконав свої зобов'язання ? Це не «Еліта - Центр» зі своїм «кидаловом».

Компанія із суто будівельної організації перетворилась на сучасний потужний фінансово-будівельний комплекс. З кожним роком у портфелі замовлень зростає частка робіт, котрі виконують підприємства холдингу, які не потрапили під «жорнова» початкового роздержавлення і не були просто знищенні. Вони згуртувалися навколо «Київміськбуду».

Активна виробничо-фінансова діяльність заклала основи розвитку в сучасному Києві первинного ринку житла (вторинний вони теж будували). Обрана ними стратегія роботи на ринку нерухомості відразу була спрямована на формування і розвиток загальноміських і загальнодержавних соціальних програм, основа яких — соціальне партнерство. І цей пріоритет не заперечується.

Зважена цінова політика, використання провідних технологій будівництва, розвиток власної промислової бази і географії забудов, помножена на всебічне врахування фінансових можливостей інвесторів, як наслідок, —максимальне пом'якшення для населення негативного впливу інфляційних процесів та підвищення з цим цін на матеріали та вироби, дали їм можливість стати першими на будівельному ринку. Середня рентабельність їхньої роботи становить 6 — 8 відсотків. Так працює весь світ. Якби у нас усі так працювали, не розраховуючи на надприбутки, то й кредитні ставки були б меншими і ціна на житло прийнятна.

Це лише маленькі загальноформуючі штрихи розвитку компанії. Саме таким чином — копіткою працею і довірою людей зіп'ялася вона на ноги, утримала свою законну нішу і дала поштовх для економічного розвитку іншим суміжним галузям.

Iмідж — головне

Зі сказаного вище можна зробити висновок: витримали, вижили і прибутково розвиваються, міцні корпоративним духом, репутація не заплямована.

Здавалося б: «сім футів під кілем» — і вперед, до нових вершин вдосконалення і фінансових здобутків. Проте останнє не дає спокою «охочим» взятися за кермо грошових потоків і навести свій лад, спрямувавши його в аморфні космічні висоти.

Нещодавно відбулися загальні збори акціонерів «Киїміськбуду». Керівництво компанії звітувало про минулий 2006 рік. Зрозуміло, що йшлося і про дивіденди, які мають отримати акціонери, а якщо взяти до уваги нинішні ціни на квартири, то їхній розмір має бути значним. Багато будівельних організацій «повелися» на те, аби «зірвати куш». Проте «Київміськбуд» на це не пішов. «У такому випадку ми не зможемо вести далекоглядну політику, забути доведеться про стратегію розвитку і про довіру інвесторів», — сказав президент компанії Петро Шилюк. І це все при тому, що інвестор, відповідно до чинного законодавства «Про фінансово-кредитні механізми...» може будь-якої миті забрати свої вклади. А проте забудовник уже розпочав будівництво. Конвеєр запущений, люди працюють, ціни на матеріали ростуть, додайте обов'язкові платежі до бюджету тощо. Звичайно легше підняти ціни, задовольнити акціонерів, збити «бабки» — і всі задоволені, і кінець історії з добрим іміджем, довірою інвесторів.

А привід для цього був ой який реальний. Житловий ринок розпирало від пропозицій зводити не дах над головами, а піраміди з «лохотронами» — дай лише гроші. До речі, всі ці оборудки були, за словами експертів, першопричиною подорожчання житла. Так би мовити, майже «на шару». Тоді як компанія минулого року утримувала вартість свого житла на рівні 20 відсотків, а на первинному ринку ціни піднялися на 40 відсотків, на вторинному — на 60.

Не для того мама квіточку ростила

Ця формула неприйнятна для компанії. Вона ліпше реально зводитиме нові, доступні в ціновому плані будинки, котеджні містечка, модернізуватиме старе житло і розвиватиметься разом із статками громадян держави.

Повернiмося до зборів. Погодьтеся, виплата дивідендів — це справа самої компанії, але певні процедури у зміні її керівництва (наглядовій раді) — це вже резонансна подія. Відомо, що нова мітла по-своєму мете, і від цих рухів залежатиме дуже багато — як робота багатотисячного колективу, так і забезпечення киян квадратними метрами.

Нинішнє керівництво столиці (котрій ФДМ України передав в управління 80 відсотків акцій компанії) значно обмежило повноваження чинного управління компанії. Відтепер холдинг всі витрати, які становлять 7 млн. гривень, має узгоджувати з наглядовою радою, де першими особами є представники Київради. За такі гроші навіть фундамент для нормального дому не зведеш.

Хоча, якщо бути відвертим, у цьому є і свій великий плюс. Відтепер відповідальність перед інвесторами, населенням, врешті-решт законом нестимуть особи, які входять до наглядової ради. Від їхнього рішення залежатиме, як виконуватимуться обіцянки столичного мера — забезпечувати киян житлом (понад 15 відсотків зведених квартир холдинг передає безкоштовно у фонд міста, плюс всі відрахування до бюджету), якою буде ціна квадратного метра. І хочеться вірити, що на столичному будівельному та інвестиційному ринку буде новий ефективний прорив, і колишні та нинішні показники «Київміськбуду» лише примножаться: як для простих киян, так і для компанії. Тут, до речі, працює понад 40 тисяч чоловік.

Відтепер варто сподіватися, що стратегічний інвестор не лише нестиме консолідовану відповідальність, а й допоможе холдингу у технічному забезпеченні і нових майданчиках для зведення житла.

І тоді стане реальним для нас один квадратний метр збудованого протягом року житла на душу населення. Отоді й міцнітиме Україна, адже забезпечення житлом — один iз пріоритетів державної стратегії.