Антикорупційний марафон

      В Одесі не стихають скандали, пов'язані з викриттями дерибану приморських земель можновладцями і близькими до них комерційними структурами. Активісти «Екологічного союзу Одеси», «Н.А.Д.О», інших громадських організацій пікетують будівлі Господарського суду, столичного Держкомзему, передають петиції в Генпрокуратуру.

      Виступаючи третьою стороною в судовому процесі щодо приватизації прибережних схилів Одеси, правозахисники вимагають, зокрема, «припинити забудову цієї 20-гектарної земельної ділянки і визнати незаконними договори мерії про передачу землі фірмі «Механікi-Україна», затверджені при потуранні прокурських працівників сесією Одеської міськради під головуванням Руслана Боделана влітку 2004 року. Ініціатори правозахисного руху «Врятуємо курорт Затоку», у свою чергу, зажадали від обласної влади, зокрема інспекції Держкомзему, прокуратури та міліції, припинити незаконні земельні оборудки у приміському селищі Затока. За словами одного з ініціаторів протестних акцій Сергія Танасова, місцева влада нехтує законними правами місцевих жителів на отримання земельних ділянок, цинічно мотивуючи це «відсутністю землі». Однак комерційним структурам, у тому числі заснованим самими депутатами, безкоштовно роздано близько 60 га дорогих рекреаційних земель. Для прикладу: 8-гектарну ділянку — кооперативу «Комунбуд-1», по 3 га — приватним фірмам «Русдол» і «Контакт», по 2 га — «Курортбуд» і «Кімбуд» та іншим, чим завдано багатомільйонних збитків територіальній громаді.

      Листи-скарги громадян із приводу свавілля селищного голови Надії Ярцевої, констатують правозахисники, залишаються без дієвого реагування, бо надійний «дах» безкарності забезпечують селищному голові якраз ті чиновники, до яких сільчани змушені звертатися за допомогою. Чи варто сподіватися на справедливі правові висновки за підсумками ревізій, коли в списку щасливих власників безкоштовно отриманої рекреаційної землі, приміром, через кооператив «Комунбуд-1», — високопосадові чиновники облдержадміністрації, судів, прокуратур, податкової адміністрації, МВС, КРУ, ДАІ, контролюючих і дозвільних держустанов, що оформили земельні наділи на себе, близьких родичів чи підставних осіб? Чи стане хтось із них притягати до відповідальності винуватців розбазарювання майна громади? Або неупереджено з'ясовувати, як саме членам родини селищного голови вдалося заволодіти аж трьома земельними ділянками в рекреаційній зоні, готельним комплексом «Посейдон» площею 1500 кв. м, базою відпочинку «Монтажник», розрахованою на 292 туристів, пансіонатом «Ярець», фірмою «Май», якій підпорядковані три десятки магазинів і кафе, відчужені за безцінь у селищної ради? Зрештою, й нинішній глава МВС Василь Цушко, який донедавна очолював Одеську облдержадміністрацію і виїжджав у Затоку, аби особисто перевірити факти корупційних діянь, обмежився після з'ясування обставин загальними застереженнями з телеекрана на адресу «прихватизаторів» землі, риторикою про кримінальну спадщину від «кучмівського режиму» та ще апеляціями до правоохоронних органів. На тому все й скінчилося...

      Маючи досвід подібного «реагування», активісти одеського «Комітету захисту узбережжя від свавілля влади» на чолі з Зоєю Ковальовою, яким вдалося відстояти в комунальній власності низку заповідних територій, зокрема парк «Юність», сквер Шклярука та інші земельні масиви, заснували спеціальний веб-сайт, щоб регулярно оприлюднювати факти взаємодії з владою та результати своєї діяльності. Хоча в межах Одеси земля в останні роки перестала бути предметом розбазарювання й корупційних діянь — близько 95 млн. грн., виручених торік на публічних земельних торгах, міськвиконком спрямував на благоустрій та соціальні потреби городян. Ще 59 млн. грн. поповнилась міська казна з початку поточного року — стільки коштували 7,6 га одеської землі. Причому найбільший виторг в обсязі 6,1 млн. грн. отримано на березневому аукціоні за 1,1-гектарну ділянку неподалік приміського селища Авангард, поряд із найбільшим промтоварним ринком «Сьомий кілометр», де комерційна фірма-покупець вирішила звести торговельно-складський комплекс.

      А втім днями надбанням гласності стали вражаючі факти викритого земельного дерибану якраз на суміжній території Авангардівської селищної ради. Причому фігурантами судової справи за адміністративним позовом правозахисної організації «Народна воля», яка вирішила не обмежуватися акціями протесту проти розбазарювання землі, стали не лише селищний голова Василь Спрейс, а й представники промтоварного ринку «Сьомий кілометр» та Міноборони України. Щоправда, міністр оборони Анатолій Гриценко восени 2006 року розформував дислоковане тут держпідприємство «Південь», дізнавшись про торговельно-корупційні оборудки його командування. «Діяльність «Півдня» не має нічого спільного з напрямами діяльності МО України, — прокоментував міністр своє рішення, — численні порушення законності, зафіксовані в ході останніх перевірок цього підприємства, приховування реальних доходів протягом багатьох років засвідчили про криміналізацію його діяльності». А правозахисники «Народної волі» на підставі низки вмотивованих скарг мiсцевих мешканців звернулися до Господарського суду Одеської області — визнати «протиправними дії Авангардівської селищної ради Овідіопольського району щодо передачі в постійне користування ТОВ «Промтоварний ринок» 4,5-гектарної земельної ділянки на території військової частини А-4139». «Грунтовне вивчення документів і проведені зустрічі з місцевими орендарями землі, — наголошує заступник голови правозахисної організації Микола Дмитрієвський, — засвідчують, що селищна рада, очолювана паном Спрейсом, та представники військового відомства і ТОВ «Промтоварний ринок» вчинили за спиною територіальної громади незаконну оборудку в корисливих інтересах засновників комерційної структури, що зараз іменується промтоварним ринком «Сьомий кілометр».

      Суть скандального рішення №227 Авангардівської селищної ради, яке, на думку правозахисника, «більш нагадує за формою судову постанову, ніж депутатську ухвалу, полягає в тому, що рада вирішила не лише «надати в постійне користування ТОВ «Промтоварний ринок» земельну ділянку площею 4,5 га для організації торговельної діяльності», а й «визнати за ТОВ «Промтоварний ринок» право власності на споруду (асфальтований майданчик) площею 1,2 га...» Причому, як випливає з цього «рішення-вердикту», реальна вартість відчужуваної у територіальної громади 4,5-гектарної земельної ділянки керівництво селища Авангард анітрохи не хвилювала — про ціну землі в документі жодної згадки. Єдине, що, очевидно, непокоїло авторів проекту рішення — не допустити ускладнень з діловими партнерами: тодішнім командуванням військового підрозділу, яке напередодні дало згоду на вилучення землі з державної власності на користь «Промтоварного ринку», і засновниками ринку, які прагнули будь-що здобути її безкоштовно в постійне користування. В тому числі в обхід нормативних процедур, передбачених ст. 10 і 25 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», а також низкою статей Закону України «Про власність» і Земельного кодексу України. Тому й без зайвих дебатів «визнала селищна рада» за військовиками, як стверджується в ухваленому рішенні, не лише право на компенсацію коштів з боку засновників «Промтоварного ринку» за асфальтування зазначеного майданчика — 264 661 гривня, а й за «втрачену Міністерством оборони вигоду» внаслідок відчуження земельної ділянки, по суті, присвоївши собі ще й повноваження судової інстанції...

      А невдовзі після того, як 4,5-гектарну земельну ділянку згідно з цим рішенням безкоштовно передали далеко не вбогим засновникам найбільшого промтоварного ринку України і внесли зміни в Державний акт на право промринку постійно користуватися землею, ініціатори оборудки без зайвих церемоній позбавили можливості орендувати цю землю місцевих жителів Марію Слободенюк, Ольгу Костишену, Світлану Золотухіну, Ірину Золовську та десяткiв інших. Інтереси комерсантів-мультимільйонерів, до рук яких таким чином потрапив чималий земельний масив на південно-західній околиці Одеси, і пересічних громадян остаточно розійшлися...

      Щоправда, юристи-правозахисники «Народної волі» переконані: права на користування землею мiсцевих жителів, порушені керівництвом і депутатською більшістю селищної ради внаслідок незаконного виведення земельної ділянки з державної форми власності, по суті — у приватну власність групи комерсантів, неодмінно вдасться відновити. Оскільки діяла місцева влада, на переконання М. Дмитрієвського, «відверто протиправно, передаючи безоплатно комерційній структурі ділянку землі, у володіння якою навіть не встигла вступити, і відчужуючи майно державного військового формування, яким не мала права розпоряджатися».

      Врешті-решт, остаточно правові акценти у цій та інших судових справах, ініційованих правозахисними організаціями, поставлять судові колегії Господарського суду Одеської області. Вражає інше: чому правозахисні громадські організації, а не правоохоронні та контролюючі державні структури стають ініціаторами захисту й відновлення порушених прав та законних інтересів громадян, держави і територіальних громад?

Юрій КУРГАН.