Пані Феміда на службі у рейдерів

24.04.2007

Якщо говорити про суть Указу Президента «Про заходи з посилення захисту прав власності» простими словами, то Віктор Ющенко визнав: рейдерство стало для країни серйозною проблемою. І дав вказівку Кабінету Міністрів, Верховному Суду, Генеральній прокуратурі проаналізувати факти рейдерства і відпрацювати стратегію боротьби з ним. Результатом цієї ініціативи стало створення комісії з боротьби із рейдерством, яку очолив Микола Азаров. Ось уже півтора місяця, як ця комісія діє, однак говорити про хоча б якісь результати не доводиться. Як не доводиться говорити і про дієвість закону про корпоративні спори, прийнятого в грудні 2006 року. Тоді Верховна Рада законодавчо визначила, що корпоративні спори розглядаються винятково господарськими судами за місцезнаходженням підприємства. У грудні того ж року Верховний Суд дав чергове роз'яснення, згідно з яким суди загальної юрисдикції не можуть накладати заборони на проведення зборів акціонерів.

Здавалося б, рейдерам перекрили законодавчі лазівки. Однак як тільки зникли напівзаконні підстави для захоплення підприємств, рейдери вдалися до судового свавілля.

Аналогічну ситуацію можна прослідкувати на прикладі ВАТ «Київміськнафтопродукт» — компанії з річним обігом близько 80 млн. гривень, яка володіє мережею з 37 автозаправних станцій у Києві та області, а також нафтобазою в Борисполі. Упродовж майже двох років акціонери, які володіють понад 75 відсотками акцій і фактично є власниками підприємства, не можуть отримати над ним контроль. Група колишніх менеджерів утримує контроль над підприємством. Треба відзначити, що ледь більше ніж 24 відсотки акцій цього ВАТ пов'язують з ім'ям колишнього народного депутата, а нині — президента НАЕК «Енергоатом» Андрія Деркача.

«Меншовики», що володіють менш ніж чвертю акцій підприємства, разом із деякими колишніми членами правління ВАТ, зокрема Михайлом Шайгеном та Валентиною Зубрій, головою правління ВАТ Ігорем Миронюком, а також гендиректором Олександром Дудкою, саботують роботу підприємства, тримають у себе його печатку і папери, знищують саме поняття кадрової політики в «Київміськнафтопродукті». Усі спроби законних господарів змінити ситуацію припинялися за допомогою досить дивних судових позовів.

У пресі неодноразово йшлося про ситуації, коли суд (iнколи не маючи жодного територіального відношення до підприємства) забороняв збори акціонерів ВАТ «Київміськнафтопродукт». Основною темою майже всіх зборів була зміна менеджменту підприємства. Щодня нові власники несуть великі збитки від діяльності «Миронюка і компанії», а тому в їхніх ітересах привести на підприємство нову професійну команду управлінців. Але оскільки намагаються вести свій бізнес законним шляхом, упоратися з командою «колишніх» нелегко. За неповних два роки різні суди Києва та інших міст ухвалили з десяток рішень, якими забороняється... проводити загальні збори акціонерів ВАТ «Київміськнафтопродукт» у будь-який час і в будь-якому місці країни.

Хвиля судових позовів здійнялася, коли «більшовики» на відкритих загальних зборах акціонерів у червні 2005 року реалізували своє законне право і переобрали правління, спостережну раду, ревізійну комісію, а незабаром, на зборах 22 і 29 вересня, повторно обрали головою правління компанії Олексія Гончарова. І почалося...

У червні того ж року суддя Господарського суду м. Києва Шабунін постановив: заборонити проводення зборів акціонерів ВАТ «Київміськнафтопродукт» у будь-який час і в будь-якому місці Україні. У липні 2005-го суддя Дніпровського райсуду м. Києва Дикусар, не викликаючи представників усіх зацікавлених сторін, визнала збори акціонерів, що відбулися раніше, незаконними. 16 вересня той же Дніпровський районний суд в особі судді Антипової накладає заборону на надання приміщень для зборів акціонерів, запланованих на 22 і 29 вересня. І знову ж — забороняє проводити загальні збори акціонерів ВАТ у будь-якому місці й у будь-який час.

Прикметно: подібні позови невтомна рука «колишніх» пише й донині. Хоча суди вищої інстанції уже сказали своє вагоме слово. Так, 27 грудня 2005 року Вищий господарський суд України, вивчивши касаційні скарги на ухвалу судді Шабуніна, постановив, що вона є необгрунтованою і не відповідає чинному законодавству. 25 січня 2006 року Апеляційний суд Києва виніс судовий акт, яким скасував рішення судді Антипової від 16 вересня 2005-го, а 10 березня — відмінив вищезазначене рішення судді Дикусар.

Проте рішення вищих судових інстанцій чомусь досі ігноруються. Коли в лютому нинішнього року планувалося двічі провести збори акціонерів ВАТ «Київміськнафтопродукт», Подільський районний суд м. Києва заборонив цю ініціативу. Виніс відповідну ухвалу голова цього суду пан Гудзь. У березні збори скликали ще двічі. Тоді не забарився втрутитися вже інший його колега «по цеху» — пан Корнієць. Він є суддею Бориспільського міськрайонного суду. «Яке відношення Бориспільський суд має до столичного підприємства?» — запитаєте ви. Ніякого. Очевидно, вирішальну роль зіграла «цінова політика».

Ще один цікавий факт: усі рішення, які забороняють збори акціонерів, практично ідентичні за змістом. Очевидно, кожний «новопридбаний» суддя лише підписує «козу», складену кілька років тому. До того ж майже всі ухвали виносять за позовом одних і тих самих осіб. У більшості випадків це акціонер Фещенко. Він володіє аж 0,0001 відсотка акцій, але вважає, що може самостійно вирішувати долю підприємства.

Як би там не було, а найгірше в ситуації — навіть не свавілля окремих суддів. Найгірше те, що жодного суддю, який виносив ухвали щодо заборони зборів акціонерів, так і не притягли до відповідальності. Ні Вища рада юстиції, ні Верховний Суд України, ні кваліфікаційна комісія суддів не відреагували належно на численні скарги справжніх власників підприємства. Максимум, чого досягли останні, — декілька формальних відписок, ціна яких дорівнює ціні туалетного паперу. Не порушено жодної кримінальної справи щодо корупціонерів, хоча на ім'я Генерального покурора України було надіслано багато скарг.

Виникає запитання: який треба мати «дах» особам, котрі утримують контроль над «Київміськнафтопродуктом», щоб «запломбувати» роботу всієї системи судів і правоохоронних органів щодо окремого підприємства? Також виникає запитання: куди дивиться новостворена комісія з боротьби із рейдерством на чолі з паном Азаровим? Невже й до неї слід застосовувати принцип: хочеш поховати проблему — створи відповідну комісію...