...Вона йшла від автобуса ще п'ять кілометрів пішки. Йшла з чужою жінкою, яка вела її до мами. Катя дуже хвилювалася. Хоч мама часто снилася їй, і Катя уявляла, яка вона. А тепер, коли залишилось ще трішки, і реальна мама постане перед нею — стало страшно. П'ятнадцять років дівчинка чекала на цю зустріч, а тепер серце ладне було вискочити з грудей. Мама... Як зустріне її, що скаже? Щось же вона мусить сказати, має пояснити, чому залишила свою крихітку в пологовому будинку, написавши відмову і прирікши виношену під серцем донечку на сирітство?