Йдеться, ясна річ, про Мінтрансзв'язок, нав'язливий сервіс якого давно став притчею во язицех. Керівник відомства соціаліст Микола Рудьковський опікується якщо не візами для туркменів-опозиціонерів, то відбілюванням свого «вищоосвітянського» минулого; тепер ось погрожує Президенту країни імпічментом, «Україні молодій» — судами... На все це потрібна купа часу, відтак пану Миколі ніколи бодай зирнути на проблеми власне міністерства.
Під час недавньої відпустки запорізький кореспондент «України молодої» відчув на власній шкірі, що то воно таке — поштово-транспортні послуги «від міністра-соціаліста».
Дива-клопоти почалися кілька хвилин по тому, як 9 березня на станції «Мелітополь» о 16.39 я зайняв своє, 33-тє, місце у сьомому вагоні потяга «Сімферополь–Львів». Минуло хвилин п'ять, як провідник чемно поцікавився: «Постіль брати будете?». Купуючи квиток ЗИ № 592480 заздалегідь, я висловив бажання заплатити і за комплект для спання. Касирка тоді ліниво витиснула із себе злу репліку, що вона це вже зробила і без мене: «Бачите? Ось вибито букви УП». Я поцікавився у провідника, як часто пасажири платять за постіль — і тут же від неї відмовляються?.. Молодик наполягав, ніби я не платив. Мій квиток був десь там, у його таці».
Молодик затримав погляд на пухкому редакційному посвідченні. І заквапився до службового купе («Я ще раз гляну на квиток»). А за хвилину-другу поклав поруч зі мною «спірний» комплект. Мовчки, без натяку на вибачення. Сусідка лише хитнула головою і зізналася, що «і я ж ніби платила за все, а провідник з нас таки взяв гроші за постіль. Не хочеться псувати собі настрій».
Не додали мажору і «глухонімі» продавці бульварних видань для невибагливих, і туалет, що «не пахне», і гінець з ресторану, який допізна (10 березня — зрання) торохтів туди-сюди візочком, благаючи купити казкові (за ціною) напої чи наїдки — ніби від імені Мінтрансу гучно мстився пасажирам за скасування обов'язкових обідів!..
Під час відпустки я був «у трансі» від послуг і поштового зв'язку. Водночас легко допетрав, що Рудьковському ні до чого лад в цій галузі, позаяк і тут спритники «з повітря» кують допгривні для міністерської казни. У вельми простий спосіб — пригальмовуючи рух переказів між містами. Потерпів від цього й автор цих рядків.
На курорті, як відомо, грошей багато не буває — радше навпаки. Частину відпускних лишив не в банку, а «в банці», і попросив дітей компенсувати непередбачені витрати переказом. «Електронним? Не обов'язково, за дві доби він і простий переказ одержить у Трускавці», — запевнила сина Оксана Брильова, оператор відділення зв'язку № 8 міста Бердянська. І змахнула двісті з лишком гривень до шухляди.
У Трускавці грошей я так і не одержав. Відвідував пошту щодня — марно. Відправлений у понеділок переказ надійшов на п'яту добу! Однак і в п'ятницю грошей мені не видали. Оксана Євгеніївна, представившись заступником начальника головпоштамту («Прізвища не скажу»), порадила «навідатися днями, бо переказ прийшов незашифрованим і нам потрібне службове підтвердження. Тільки тоді ви одержите гроші». Те, що «завтра у мене закінчується термін путівки і я відбуваю», поштовиків не хвилювало.
Мав я розмову з начальником відділення, яка запевнила, що переказ № 0634 за місяць (!) повернеться відправникові. Вона молода, але як оператор вже досить досвідчена. Останнє і дає підстави для припущення й елементарної «арихметики»: Україна велика, і таких помилок в оформленні переказів — тисячі, що дає поштовикам змогу прокручувати упродовж щонайменше місяця сотні тисяч «пригальмованих» гривень. Оце «по понятіям»!