Земля в ілюмінаторі

      Усі вже звикли до думки, що з гіпертонією — підвищеним артеріальним тиском — обов'язково треба боротися, інакше можна померти від інсульту чи інфаркту навіть у молодому віці. Гіпертоніки зазвичай знають, до кого треба звертатися, коли тиск «зашкалює», якими препаратами слід збивати показник до норми (130 на 85 міліметрів ртутного стовпчика), зрештою, якої дієти дотримуватися, щоб уникнути гіпертонічної кризи. Водночас про гіпотонію — понижений тиск —практично не говорять. Чому? По-перше, людей, які потерпають від тиску, нижчого, ніж 105 на 65 міліметрів ртутного стовпчика, у світі набагато менше, ніж гіпертоніків. По-друге, гіпотонія не призводить до швидкого «зношування» серця та кровоносних судин, не спричиняє ішемічної хвороби серця і не дає таких страшних наслідків, як інсульт чи інфаркт. Але чи випливає з цього, що «затятому» гіпотоніку не треба  підвищувати свій тиск до норми? Відповідь на це запитання «УМ» шукала у завідувача кафедри внутрішніх хвороб Київського медичного інституту Української асоцiацiї народної медицини, доктора медичних наук, професора Тараса Чабана.

Кисню щось не вистачає...

      За словами професора Чабана, гіпотонія, тобто знижений артеріальний тиск, може фіксуватися у цілком здорових людей, які систематично займаються спортом або важкою фізичною працею, добре почуваються. Такий стан не потребує лікування. Але нерідко гіпотонія має характер захворювання — людина почувається млявою, скаржиться на головний біль, запаморочення, потемніння в очах тощо. Власне, симптомів гіпотонії існує багато, вони дуже неоднорідні й не обов'язково виявляються одночасно.

      Гіпотонік часто відчуває себе «розбитим», утомленим й зовсім небадьорим навіть після тривалого сну. У людини може виникнути  млявість, апатія, відчуття загальної слабкості, погіршення пам'яті, неуважність, зниження працездатності тощо. У більшості хворих відзначається дратівливість, емоційна нестабільність. Пацієнти відчувають нестачу повітря у стані спокою або задишку при незначному фізичному навантаженні. У людей з'являється відчуття, що в кімнаті (маршрутці, автобусі, вагоні метро тощо) буквально не вистачає кисню, і навіть глибоке дихання не приносить полегшення. Саме гіпотонікам найважче пересидіти у задушливому приміщенні...

      Гіпотонік у буквальному сенсі слова не може довго стояти на одному місці, не змінюючи пози. Така людина може враз знепритомніти десь у черзі, на зупинці чи в переповненому тролейбусі, якщо не буде рухатися. Буває й так, що у хворих виникає головний біль, який з'являється або вранці, після сну, або після прийому їжі.

      В основному ці симптоми суб'єктивні — люди скаржаться, що їм «геть погано», а лабораторія відказує, що «всі аналізи хороші», ще й «кому зараз добре?» на додачу. Об'єктивно в таких пацієнтів можна виявити тільки зниження тиску і різні вегетативні порушення: пітливість долонь і стоп, поколювання у пальцях, блідість або синюшність шкіри та розлади терморегуляції — вранцi температури тіла гіпотоніка може сягати від 35,8 до 36,0 градусів Цельсія, тоді як нормою для здорової людини вважається 36,6. Якщо лікар роздивиться за цими симптомами гіпотонію, людина принаймні знатиме причину свого хворобливого стану. Коли ж ні — пацієнт носитиме з собою «щось від серця» і «від голови», зніматиме симптоми хвороби замість лікувати її. 

«Черепаховий» підйом та розумна кавотерапія

      Що ж робити людині, якщо вона погано переносить свій низький тиск? Як стверджує Тарас Чабан, в першу чергу —  нормально висипатися. «Сон у межах 9-11 годин  — це життєва необхідність для гіпотоніка, — говорить професор. —  Крім того, хворий має навчитися правильно вставати з ліжка. Коли людина спить, кров у неї зосереджується в області шлунка (печінки, селезінки, кишечнику), і виникає відносна недостатність кровопостачання мозку. Якщо в цій ситуації гіпотонік різко підведеться, він може знепритомніти. Тому, прокинувшись, треба  недовго полежати, позгинати кiнцiвки рук, колінні й ліктьові суглоби, потім посидіти в ліжку, не звішуючи ніг, спустити ноги на підлогу і так посидіти, і лише потім випростатися на повен зріст».

      За допомогою такого «черепахового» підйому гіпотонік може уникнути запаморочення, мерехтіння «мушок» перед очима й інших не надто приємних «спецефектів», які часто-густо супроводжують різке вставання з ліжка. Втім не завжди дискомфортні прояви гіпотонії можна подолати легенькою зарядкою. Тоді лікар має допомогти пацієнту з вибором терапії, спрямованої на вирівнювання тиску.

      Медикаментозне лікування, як стверджують фахівці, полягає в призначенні загальних стимулюючих засобів. При головному болі, неприємних відчуттях в області серця, суглобах та м'язах пацієнтам призначають кофеїн у складі комбінованих таблеток (наприклад, цитрамон). Дехто з гіпотоніків, відчуваючи позитивний вплив кофеїну,  піднімає собі тиск за допомогою кави. Лікарі не мають нічого проти такої «кавотерапії», але наголошують — усе має вписуватися в межі розумного. Адже хворі, які починають свій день iз чашки кави натщесерце і протягом дня випивають по кілька літрів цього напою, ризикують заробити гастрит, виразку шлунка і купу інших болячок.

      До того ж гіпотонікам допомагають усі засоби, які підвищують тонус судин, а зрештою — артеріальний тиск. Це настоянка лимонника китайського, женьшеню, аралія й інші препарати. Але, як наголошує професор Чабан, без консультації лікаря краще нічого не вживати — одна й та ж настоянка може покращити стан одного пацієнта й погіршити здоров'я іншого.

ДО РЕЧІ

      «Є клінічні експериментальні дані, які свідчать — хронічна гіпотонія гальмує розвиток атеросклерозу, — говорить Тарас Чабан. — Судини при цьому залишаються більш «чистими», в них практично не утворюються склеротичні бляшки. Але жити з такими симптомами — заняття не з приємних. Кожен із симптомів окремо начебто не дуже й серйозний, особливо порівняно з ускладеннями, які можуть виникнути після інсульту. Але в сукупності такі «дрібниці» можуть просто отруювати життя гіпотоніка».