19 травня у харківському клубі «Апельсин» стартує 12-годинний музично-візуальний марафон. Як відомо, «справжній» «ВДОХ» створили сім років тому в Москві: це був незалежний фестиваль для незалежних музикантів. У 2002 році саме на цьому фесті вперше засвітилися харківські хлопці із 5Nizzа.
Ідея провести «ВДОХ» у Харкові спочатку виникла в музикантів групи «Lюк», яким хотілося зібрати в рідному місті побільше хороших колективів. Паралельно задум фестивалю, але екологічної спрямованості, з'явився в Українській асоціації графічних дизайнерів «4-й блок» (щороку протягом 15 років вони проводять у Харкові міжнародний конкурс екологічного плаката і в такий спосіб намагаються вивести слово «Чорнобиль» із площини політики в царину мистецтва). Фестівські проекти вирішили поєднати. На думку одного з організаторів фестивалю Олега Петровського, культурні люди завжди більше за інших цікавляться тим, що відбувається навколо них. А назва «ВДОХ» справді може стосуватися і музики, і довкілля.
У музичній частині екофесту візьмуть участь харківські 5Nizzа (Sun презентує свій секретний сольний проект), «Lюк», «4.А.Й.К.А», «КОЛО», московські «Трепанга», «Фруктовий кефір», «MISS is BIG», київська «Крихітка Цахес» та інші. Екологічна частина буде представлена відеоекспозиціями плакатів та короткометражних фільмів на екологічну тематику із 46 країн, які будуть проектуватися на сцену. Заплановані також презентації екологічних арт-проектів і велобайкшоу.
На запитання «УМ», чи не повинен екофест, як, скажімо, карпатські «Шешори», відбуватися на «опен-ейрі», гітарист «Lюку» Валентин Панюта відповів, що це занадто просто і занадто... складно: потрібен більший бюджет. Вхід на «ВДОХ» буде платним: спонсорів у фесту немає, тому отримані кошти мають повернути витрачене.
Конферансьє фестивалю традиційно буде Сергій Жадан, правда, віртуальним, позаяк того дня презентуватиме у Польщі свою Anarchy in the UKR. «Напевно, я кричатиму з екрана щось на кшталт «я не бачу ваших рук», — говорить Сергій. — Якщо говорити про екологію, то не йдеться про порожні пляшки з-під пива. Якось так дивно виходить, що в Україні не існує молодіжних екологічних рухів, бо молодь цікавиться або «баблом», або політикою — за «бабло». Хоча екологічні акції, як і релігійні, не можуть давати якісь грандіозні наслідки».
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
