Почнемо з того, що прізвище Сандри — Буллок, а не Баллок, як її чомусь полюбляють у нас називати. По-перше, Bullock у перекладі з англійської мови означає «віл». А по-друге, Буллок вона, та й квит. Вам же теж неприємно, якщо хтось спотворює ваше прізвище?
Народилася Сандра Аннетт Буллок 26 липня 1964 року в Арлінгтоні, штат Вірджинія, однак перші 12 років жила, по суті, на дві країни, і навіть на два континенти. Річ у тім, що мати майбутньої зірки Голлівуду, талановита німецька оперна співачка Хельга Мейєр, мала контракт із оперним театром у Зальцбурзі (хто не знає, це місто в Австрії, де народився Моцарт) і взагалі багато гастролювала Європою. Доньки — Сандра та молодша за неї на три роки Джезін — їздили з мамою, хоча й не були в захваті від потреби постійно мотатися між різними школами й країнами. Батько, американець Джон Буллок, викладав вокал. Тож немає нічого дивного в тому, що Сандрі всіляко намагалися прищепити любов до музики: вона співала в хорі, ходила в музичну школу і... ненавиділа все, пов'язане з цим прекрасним мистецтвом. Після того, як вредне дівчисько кілька разів різало собі руки, аби не грати на фортепіано, а потім за один раз влупило майже півтора кілограми морозива, щоб не йти на співи, Хельга з Джоном здалися. І більше не намагалися зробити з Сандри видатну співачку чи піаністку.
Коли дівчинці стукнуло 12, подружжя Буллоків вирішило розлучитися. Сандра обрала, з ким залишитися, — з батьком, в Америці. Однак свою сувору матір актриса дуже любила. Коли у 2000 році 63-річна Хельга померла після тривалої хвороби, кінозірка довго не могла прийти до тями...
Після школи Сандра вступила на юридичний факультет університету Північної Кароліни, відвідуючи, окрім основних дисциплін, і курс акторської майстерності. Отримавши диплом, 22-річна випускниця вирішила, що хоче стати актрисою, і переїхала до Нью-Йорка — пробувати сили в телесеріалах. Записавшись на комерційні акторські курси, дівчина почала ламати голову над тим, як заробляти на їх оплату. Спробувала податися в манекенниці, але її фігура, м'яко кажучи, була далекою від модельних стандартів. У стюардеси її теж не взяли, тож довелося влаштуватися офіціанткою у кафе. «Це був справжній притон, — згадувала потім Сандра, — мене там кілька разів ледве не згвалтували». Однак втратити цноту вона не боялася: і тому, що втратила її ще на своє 14-річчя із сусідським хлопцем Філом, і тому, що вміла за себе постояти. Та й кавалерів, які за Сандру кожному б набили морду, хвацькій дівчині не бракувало. У 19 років майбутня кінозірка навіть вискочила заміж за актора Жана-Мішеля Вінсента, але ненадовго: через вісім місяців розлучилася.
За кілька років Сандра знялася в парочці дрібних проектів, а потім переїхала до Лос-Анджелеса. І дочекалася свого зоряного часу: режисери помітили «негламурну» актрису з зовнішністю «дівчини з вулиці» й запропонували роль у фільмі «Любовний напій №9». Після цього в житті Буллок розпочався новий етап: вона вийшла в перший ешелон «фабрики мрій» і закрутила свій перший серйозний «службовий роман» — із партнером по знімальному майданчику Тейтом Донованом. Потім таких романів було безліч — Сандра закохувалася ледве не в кожного актора, з ким грала романтичні стосунки на екрані. Денніс Лірі, Кіану Рівз (стрічка «Швидкість», де вона вперше зустрілася з Кіану, зробила Сандру мегазіркою), Бен Аффлек, Метью Макконехі — це лише кілька з довгого переліку її колишніх бойфрендів.
У 2005-му 41-річна Буллок знову вийшла заміж — цього разу «по-справжньому». З Джессі Джеймсом, телеведучим екстремального шоу байкерів та автомобілістів «Гараж монстрів», вони дійсно одне одного кохають, хоча чоловік і молодший на п’ять років.
Коли така романтична і «м'яка» на вигляд «холостячка» вийшла заміж за суворого хлопця, з ніг до голови вкритого татуюваннями, голлівудська тусовка вжахнулася. Але насправді Сандра —геть не пухнаста домашня кішечка. «Я ненавиджу красиво одягатися й завжди надам перевагу джинсовому комбінезону перед елегантною сукнею. Я досить груба й трохи мужикувата, а мій сміх — це щось середнє між хропінням і гарчанням дикого звіра», — самокритично каже про себе актриса.
А ще Сандра не любить компліменти — вони її... ображають. Щоправда, при цьому вона визнає, що таки вміє бути й жіночною, і елегантною — якщо захоче. Так само, як Джессі вміє бути ніжним і турботливим — саме такий він наодинці з Сандрою. І хто ще скаже, що вони — не ідеальна пара!
2007— «Передчуття»
2006 — «Будинок біля озера»
2005 — «Міс Конгеніальність-2»
2004 — «Зіткнення»
2002 — «Любов із повідомленням»
2000 — «Міс Конгеніальність», «28 днів»
1997 — «Швидкість-2»
1995 — «Мережа»
1994 — «Швидкість»
1992 — «Любовний напій №9»
«Передчуття»
Жанр: драма, трилер. Кінокомпанія: «Соні пікчерз». Режисер: Меннан Япо. Актори: Сандра Буллок, Джуліан Макмехон.
Одного неприємного, темного й тривожного вечора миловидну домогосподарку охоплює жахливе передчуття. За мить лунає телефонний дзвінок: героїні повідомляють, що її чоловік загинув в автокатастрофі. Жінку охоплює розпач, вона тяжко страждає. А на ранок виявляється, що її чоловік — живий і здоровий. Однак радіти рано — наступного дня ситуація повторюється спочатку. Розуміючи, що це — передчуття реальної трагедії, жінка намагається щось змінити. Кінець обіцяють не менш заплутаний і загадковий, ніж увесь фільм.
Сандра Буллок — про те...
Чому їй захотілося стати кіноактрисою:
— Коли в нашій сім'ї з'явилася відеокамера — перша на весь мікрорайон, — я дуже нею захопилася. Почала знімати всіх друзів, ставила з ними маленькі фільми, в яких виступала і продюсером, і режисером, і сценаристом. Але оскільки я ж була й оператором, то сама зіграти у своїх «короткометражках» не могла — «відривалася» переважно на шкільній сцені. Мабуть, тому мені так і захотілося стати саме кіноактрисою — аби хтось нарешті знімав мене. Втім продюсером мені теж дуже подобається бути, тому від цього задоволення я теж не відмовляюся (Сандра має власну продюсерську компанію і, зокрема, була продюсером обох «серій» комедії «Міс Конгеніальність». — Ред.).
Чому вона так довго не виходила заміж:
— Я не розумію, чому в Голлівуді ненормальною вважається та жінка, яка не виходить заміж, а не та, яка вже встигла зробити це вісім разів? Особисто я ніколи не палала бажанням піти під вінець. Хі-хі, коли мені було 30 із невеличким хвостиком, усі співчували: мовляв, їй не щастить у коханні. А мені якраз дуже щастило — на мою долю випало стільки любові! Я дуже задоволена усіма своїми романами, чоловіки в мене були прекрасні. І це дурня, що я когось «чекала». Я цілком самодостатня особистість. І для того, аби забезпечувати себе й розв'язувати свої проблеми, чоловік мені анітрохи не потрібен.
...I чому таки вийшла:
— Мабуть, це доля. Знаєте, я ж пішла на той «Гараж монстрів» тільки тому, що мене хрещеник попросив його зводити. А через два роки ми з Джессі, про якого я доти навіть не чула ніколи, одружилися... Хоча спершу я його вважала грубим мужланом, шовіністом і взагалі, бридким типом. Як виявилося, дуже помилялася!
Як відбувалися зйомки у фільмі «Передчуття»:
— Мені було дуже складно грати в цьому фільмі. Це така напружена, сильна роль... Я хотіла показати, як важко моїй героїні, як вона буквально перебуває на межі божевілля, розуміючи, що має щось змінити, аби зарадити страшному лиху, але не знаючи, як це зробити. Знаєте, я боялася навіть уявити на місці її чоловіка мого Джессі...
Мені дуже подобається фраза: «Ніколи не пізно боротися за те, чого ти справді хочеш». Я думаю, у «Передчуття» вкладено дуже глибокий зміст. І, зокрема, він має на меті продемонструвати, що так звана «американська мрія» може стати «американським жахом». Тому що ця сама мрія передбачає усталений порядок життя, за яким треба пливти, як за течією, коли від тебе нічого не залежить. Але кожен із нас заслуговує на щастя, за яке треба боротися!
Знаєте, я вірю в передчуття, інтуїції — коли людина яскраво відчуває, що має статися якесь лихо. Інша річ, чи можна, відчувши, щось у цьому призначеному ході подій змінити...
(Фрагменти з інтерв'ю сайту Movies.about.com і Ларрі Кінгу)
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
