Спочатку ми хотіли розповісти читачам про те, як випікають паски монахи. Але ігумен Михайлівського монастиря (до речі, єдиного в столиці, який підпорядкований УПЦ Київського патріархату) Євстратій по телефону сказав, що вони великодні паски закуповують на хлібозаводі. І порадив пошукати родину, де займаються цією справою й знаються на народних традиціях. Його порадою ми й скористалися. Але знайти в Києві господиню, яка власноруч випікає паски, виявляється, не так-то й просто. Ритм столичного життя, мабуть, не надто спонукає до заняття цим трудомістким і багатогодинним процесом, тим більше що так звані великодні кекси сьогодні можна купити майже в кожному магазині. Врешті-решт, в музеї Івана Гончара нам порадили звернутися до сім’ї Бутів. Прізвище це добре знайоме шанувальникам автентичної української музики, оскільки члени цієї родини складають основу ансамблю «Буття», що є учасником багатьох фольклорних фестивалів, зокрема «Країни мрій» Олега Скрипки. Пані Ганна Бут радо відгукнулася на наше прохання й запросила до себе додому.

Галина Кикоть, завідувач лабораторії хлібокомбінату, люб'язно погоджується бути моїм екскурсоводом і веде мене до пекарні, де, власне, й з'являються на світ вироби, що стануть окрасою великоднього кошику багатьох київських родин. Пані Галина одразу попереджає, що точного рецепту їхніх «фірмових» пасок вона не розкриє, адже це — інтелектуальна власність підприємства, яка розголосу не підлягає. До речі, технологи хлібокомбінату №11 практично щорічно розробляють новий рецепт пасхальних кексів (саме так офіційно називається цей виріб). За словами Галини Кикоть, нинішнього року робота над рецептурою розпочалася практично відразу після різдвяних свят.