Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Святослав Вакарчук («Океан Ельзи»): Сергія Жадана читаю. Мені дуже подобаються стиль і манера Сергія, як глибоко він замислюється над проблемами, які насправді зараз існують у молоді. Однак його погляди я не завжди розділяю. Я читав «Anarchy in the UKR» і «Депеш Мод». Він ставить анархію в такий свій культ, я маю іншу думку, але, зрештою, він глибока людина — і це видно. Студентом захоплювався прозою Андруховича. Він мені ментально ближчий, бо він із Західної України. Однак я б не хотів говорити, хто кращий: вони різні. У Львові і Києві в мене багато знайомих письменників. Читав «Історію Європи» Нормана Девіса, читав Маркеса. Моя настільна книжка — збірник японської поезії хоку і танка. Планую перечитати Гоголя...
Олег Скрипка («Воплі Відоплясова»): Чесно кажучи, я мало читаю. Колись був дитиною, яка багато читала, ковтав книжки. Зараз дуже мало часу. Був період, коли я читав переважно спеціальну літературу — історичну, філософську, зараз зацікавився українськими класиками. Я навчався в Мурманській області, тому Івана Франка, Лесю Українку не читав... Їх, як на мене, у такому віці й треба читати. Слава Богу, що я саме тепер пізнаю Франка. Із сучасних авторів прочитав Кожелянка, Андруховича. Але зараз мене теж зацікавила спеціальна література, наприклад про етногенез українського народу чи якісь-такі арійські гіпотези. Добре, що все це викладається не у вигляді фундаментальних теорій, а як пропозиції до аналізу: є такі-то факти, такі-то збіги, такі-то дані...
«Гуцул Каліпсо»: Читаємо всю альтернативну прозу, ту, де багато м'яса. З українських — Андруховича, «Культ» Любка Дереша (яким би він не був стьобом на Пєлєвіна), Прохаська, Іздрика... На жаль, вся іноземна література перекладена російською. Ми не любимо бульварне чтиво. Умберто Еко з його «Ім'ям троянди» захоплює.
Фома («Мандри»): З українських подобається Шевчук: «Срібне молоко» — надзвичайний роман, «Око прірви»... Прочитав роман Ірени Карпи «Перламутрове порно» — дуже хороший. Знаю про Жадана, всі шумлять — почитаю. Літературу люблю різну— iсторичну, про яскравих постатей, біографії. Улюблена історична постать — Григорій Сковорода. Це був перший приклад вільної української людини, носія вільного духу.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>