Святослав Вакарчук («Океан Ельзи»): Сергія Жадана читаю. Мені дуже подобаються стиль і манера Сергія, як глибоко він замислюється над проблемами, які насправді зараз існують у молоді. Однак його погляди я не завжди розділяю. Я читав «Anarchy in the UKR» і «Депеш Мод». Він ставить анархію в такий свій культ, я маю іншу думку, але, зрештою, він глибока людина — і це видно. Студентом захоплювався прозою Андруховича. Він мені ментально ближчий, бо він із Західної України. Однак я б не хотів говорити, хто кращий: вони різні. У Львові і Києві в мене багато знайомих письменників. Читав «Історію Європи» Нормана Девіса, читав Маркеса. Моя настільна книжка — збірник японської поезії хоку і танка. Планую перечитати Гоголя...
Олег Скрипка («Воплі Відоплясова»): Чесно кажучи, я мало читаю. Колись був дитиною, яка багато читала, ковтав книжки. Зараз дуже мало часу. Був період, коли я читав переважно спеціальну літературу — історичну, філософську, зараз зацікавився українськими класиками. Я навчався в Мурманській області, тому Івана Франка, Лесю Українку не читав... Їх, як на мене, у такому віці й треба читати. Слава Богу, що я саме тепер пізнаю Франка. Із сучасних авторів прочитав Кожелянка, Андруховича. Але зараз мене теж зацікавила спеціальна література, наприклад про етногенез українського народу чи якісь-такі арійські гіпотези. Добре, що все це викладається не у вигляді фундаментальних теорій, а як пропозиції до аналізу: є такі-то факти, такі-то збіги, такі-то дані...
«Гуцул Каліпсо»: Читаємо всю альтернативну прозу, ту, де багато м'яса. З українських — Андруховича, «Культ» Любка Дереша (яким би він не був стьобом на Пєлєвіна), Прохаська, Іздрика... На жаль, вся іноземна література перекладена російською. Ми не любимо бульварне чтиво. Умберто Еко з його «Ім'ям троянди» захоплює.
Фома («Мандри»): З українських подобається Шевчук: «Срібне молоко» — надзвичайний роман, «Око прірви»... Прочитав роман Ірени Карпи «Перламутрове порно» — дуже хороший. Знаю про Жадана, всі шумлять — почитаю. Літературу люблю різну— iсторичну, про яскравих постатей, біографії. Улюблена історична постать — Григорій Сковорода. Це був перший приклад вільної української людини, носія вільного духу.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
