Так хрестився Брайан Велч із групи Korn.
Хоча одним зі стовпів, на якому постав рок-н-рол, була негритянська церковна музика госпел, але з середини 1950-х років і до середини 90-х рок мав у консервативних середовищах репутацію грішного і безбожного музичного стилю. І лише на початку 90-х років згадали про відому аксіому: «Якщо щось не піддається підкоренню, то варто спробувати метод приручення». Чи то підхід виявився правильним, чи настав час для визрівання нової тенденції, але на музичній сцені з'явився новий напрямок — християнський рок. У музичному сенсі він нічим не відрізнявся від відомих напрямів популярної музики, за винятком того, що тексти пісень не містили нічого, що йшло б врозріз із християнським ученням, а поведінка виконавців християнського року вкладалася в канони поведінки благочестивих християн.
На середину 90-х років християнський рок становив уже шостий за розмірами сегмент популярної музики США. Впродовж 1995 року прибутки від продажу альбомів та білетів на концерти виконавців християнського року в США становили 700 млн. доларів, а в 1998-му цей показник перевищив мільярд доларів. З'явилися свої зірки, радіостанції, телеканали та рок-фестивалі, які пропагували винятково виконавців християнського року. З цим явищем мали нагоду познайомитися і мешканці Європи, зокрема України, які мають апаратуру для прийому супутникового телебачення. Впродовж кількох років на Європу транслювався американський музичний телеканал християнського року JCTU (абревіатура від англійського «Ісус Христос для тебе»). Трансляція була припинена минулого року — на жаль, бо за різноманітністю стилів, енергією, яку демонстрували виконавці, цей канал був цікавішим від усе нуднішого з кожним роком MTV.
Разом із наступом християнського року стали все частіше траплятися випадки повернення виконавців традиційного «грішного» рок-н-ролу та інших жанрів популярної музики в лоно матері-Церкви. Прикладів багато, тому наведемо лише кілька найвідоміших iз них.
Гітарист Брайан Велч на прізвисько Голова народився в Каліфорнії. 1993 року він створив разом зi своїми друзями дитинства групу Korn, яка працювала в модному музичному стилі нью-метал. Група видала низку суперуспішних мультиплатинових альбомів, що, втім, не принесло щастя її гітаристу. Станом на 2005 рік він перебував у глибокій депресії, «підсів» на синтетичні наркотики та снодійне. Приятель запросив його на зібрання Біблійного товариства в долині Бейкерсфілд. Члени цієї релігійної спільноти переконали Голову залишити групу «Корн», відмежуватися від їхньої музики та пропагованого у відеокліпах і прийняти власний, релігійний, стиль життя.
«Я був в'язнем власного демонічного потенціалу. Я обожнював гроші, славу, обожнював інші грішні речі, з яких, як вважав, і складається життя» — визнав Голова. Того ж 2005 року він був охрещений у водах священної річки Йордан. Під час перебування на Святій Землі він написав пісню, яка була адресована скандальному реперу 50 Cent. Велч пояснив у інтерв'ю MTV: «Ця пісня не від мене, вона від Великого Хлопця. А навіть 50 Cent поважає Великого Хлопця». Дебютний сольний християнський альбом Велча під назвою It's Time to See Religion Die («Час побачити, що релігія помирає») має побачити світ цього року.
Нью-йоркська група Run-DMC була створена в 80-х роках і досі вважається музичною легендою, оскільки гурт є піонером стилів реп та хіп-хоп. Один із її засновників, Джозеф Сіммонс, наприкінці 80-х років відкрив для себе Церкву Зої і став її проповідником. Тепер його знають як Велебного Рана. З метою залучити молодь до своєї церкви проповідник веде на музичному телеканалі MTV реаліті-шоу «Будинок Рана», він також видав книгу «Слова мудрості».
Слава Донни Саммер, яка була королевою музики диско у другій половині 70-х років, жива до цього часу. Тоді Донна була популярнішою, ніж Бейонс та всі її чорношкірі співаючі сестри разом узяті. Слава була густо замішана на скандалі, оскільки відверті секс та еротизм були суттєвою складовою музики Донни. Найавторитетніший політично-суспільний тижневик Америки «Тайм» підрахував, що у своїй славетній 17-хвилинній диско-композиції Love to Love You Baby («Мені подобається кохатися з тобою, хлопче») Донна 21 раз імітує голосом оргазм. Зрозуміло, що музика Донни Саммер була об'єктом нападок консервативних кіл та церковних анафем.
У середині 80-х, коли мода на музику диско минула, Донна переродилася і стала відданою християнкою. Вона видала кілька альбомів із негритянською релігійною музикою госпел, які були відзначені нагородами «Греммі» у своїй категорії. У 90-ті роки та вже цього десятиліття Донна Саммер здійснила кілька невдалих спроб повернутися на ринок з альбомами танцювальної музики, але вже не такої провокативної, як у роки її молодості.
Вродливу негритянську співачку з оксамитовим голосом Аніту Бейкер (нар. 1957р.) вважали наступницею Арети Франклін на троні «королеви музики соул». У 80-х та 90-х роках вона випустила низку альбомів із досконалою музикою та викличними текстами. Назви говорять самі за себе: «Захват», «Віддаю тобі краще, що маю», «Солодке кохання» чи «Ритм кохання». Лише за останній співачка отримала 1994 року вісім нагород «Греммі». А потім життя вирішило показати їй, що воно — не суцільне свято. Аніта сама доглядала за татом, який помирав від раку, потім впродовж 10 довгих років доглядала за матір'ю, яка помирала від хвороби Альцгеймера. Та водночас ростила власних дітей, хоча заробляла достатньо багато, щоб найняти армію няньок та медсестер. За ці роки випробувань знайшла Бога та усвідомила, що слава і гроші — не головне в цьому житті. У новому тисячолітті співачка зробила кілька спроб повернутися в шоу-бізнес, але «королевою музики соул» їй уже не бути.
Ленінградська рок-група «Аліса» неодноразово концертувала в Україні, тому представляти її лідера Костянтина Кінчева зайве. Наприкінці січня цього року на офіційному сайті Петербурзької православної духовної академії з'явилося повідомлення про нагородження Кінчева знаком «Наставник молоді», яке аргументується такими словами: «Сьогодні, милістю Божою, він абсолютно чітко став на шлях православного духовного життя. А оскільки багато наших сучасників знають і люблять Костянтина, то його особиста церковна позиція здатна привернути до церкви тих людей, які ставляться до нього з повагою». Це звання особисто присвоїв та вручив музиканту ректор академії архієпископ Костянтин Тихвинський. На церемонії нагородження в Ісакієвському соборі Санкт-Петербурга Кінчев зауважив, що в молоді роки у нього не було уявлення про його власний шлях: «Я і сам йшов, і молодь водив заплутаними шляхами».
Лауреат відмовився особисто прокоментувати нагородження російському виданню американського часопису «Роллінг стоун», тому журнал звернувся за коментарем до відомого російського музичного критика Артема Троїцького. Він іронічно зауважив: «Враховуючи демографічну ситуацію в нашій країні, про яку безупинно говорять Путін та його дружки, дати значок наставника молоді автору та виконавцю пісні зі словами «експериментатор рухів вгору-вниз» — це дуже і дуже правильно. Я вважаю, що Костя Кінчев навчить нашу молодь головним чином цьому самому руху вгору-вниз — зi всіма демографічними наслідками, що випливають із цього».
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
