Алан Бадоєв: Живу за мотто: треба всюди встигати

      Сьогодні Алан Бадоєв, без перебільшення, кліпмейкер номер один в Україні — найстильніший і найдорожчий. Незважаючи на свої 26 років, він зняв більше 150 кліпів: серед інших у цьому списку є імена Ірини Білик, Світлани Лободи, Гайтани, ВІА «Гри», Віталія Козловського, «Таліти Кум» і найгучніше — Алли Пугачової. Бадоєв дуже точно і тонко відчуває артиста, з яким працює, створюючи для відео образ, який пасує виконавцю. Це він зробив із Юлі Міщенко у «Гаряча і гірка» шармовиту «фам фаталь» а-ля Патрісія Каас. Це під його керівництвом сексуальність Світлани Лободи аж ллється з кадрів практично всіх її кліпів. А дебютне відео Бадоєва — на пісню Ірини Білик «Снег» — навіть зараз є чи не найцікавішим серед усіх кліпів співачки. Подивившись кілька відеорядів Бадоєва, ви будете впізнавати його фірмовий почерк (чи, як дехто вважає, експлуатацію одних і тих самих вдалих ідей) у всіх інших. А інших на один тільки квітень заплановано аж шість... Не за горами і зйомки другого повнометражного фільму режисера — «Реаліті», а також презентація проектів, які вони «надумали» з новою підопічною Алана Тіною Кароль. Але ми почали з щойно презентованого — стрічки orANGELove.

«Мене не хвилюють ображені. Я егоїст!»

      — Алане, минулого тижня відбулася прем'єра вашого дебютного фільму orANGELove. Ви задоволені реакцією гостей на презентації?

      — Я не очікував, що на прем'єрі буде аж такий ажіотаж — зібрався практично весь шоу-бізнес країни. Мені було дуже приємно бачити Машу Єфросиніну, яка під час показу сиділа на сходах, а після сказала тільки (відгороджується рукою. — Авт.): «Завтра передзвоню». Женя Власова розплакалася. Вона залишалася в залі, мабуть, найдовше, і Дмитро Костюк буквально піднімав її з крісла. А Віталій Козловський підійшов і сказав, що ледь не розплакався, наче дівчисько. Посол доброї волі ООН Ані Лорак розповіла, що має схожу історію у своїй практиці. Я теж взяв цю історію з життя — прочитав інтерв'ю пари, яка справді любила... Звичайно, були глядачі, яким фільм не сподобався. Він же не зроблений у звичайному форматі, orANGELove повинен підійти до певного світогляду.

      — Видається, що ви навіть трохи шкодуєте про вибір назви, її всі вперто хочуть прив'язати до революції, і при нагоді обов'язково розпитують, чому саме orANGELove...

      — Зовсім ні. Я взагалі себе так виховую завжди: ні про що не шкодувати. Тому що все, що робиш, робиш тільки ти і ніхто інший. Назва ця багатопланова, в якій заховано багато ключів: «енджел лав», «енджел лаверс» тощо.

      — Чи правда, що роль головної героїні ви спочатку планували для дружини?

      — Справжня пара з того інтерв'ю набагато старша за героїв у фільмі. Але мені хотілося внести у стрічку легкість і романтичність, тому головна героїня мала виглядати на 18. Я люблю чітко розставляти пріоритети: головне — не зняти свою дружину, яку я до божевілля кохаю і схиляю голову перед її талантом, а знайти героїню, яка вдало впишеться у сценарій. Але зараз ми працюємо над сценарієм нового фільму «Реаліті», в якому одну з головних ролей може зіграти тільки Жанна.

      — Чула, у вас iз дружиною — романтична історія знайомства, начебто ви відбили її...

      — Це неправда — коли ми одружилися, вона вже років два була розлученою. Ми вчилися на одному курсі (кінорежисура в КНУКіМ), я завжди захоплювався нею як творчою людиною, як акторкою, дуже гарною жінкою. Коли вона розлучилася, був поруч... Жанна трохи старша за мене, зараз ми виховуємо восьмирічного Бориса від її першого шлюбу, а нашій доньці Лоліті уже два рочки.

      — Зараз дружина працює за спецiальнiстю?

      — Працювала колись у київському театрі «Чорний квадрат» у жанрі ексцентричної комедії чи трагікомедії. Це та акторка, яка грала Раневську у «Вишневому саду» так, що сама Ада Роговцева підійшла і поцілувала їй руку. Але Жанна така людина, якій весь час хочеться бачити у всьому розвиток, тому зараз вона у пошуку чогось нового. Було багато пропозицій вести телевізійні проекти, але я поважаю її за те, що вона не ведеться на різні екшн-проекти, а шукає щось справді вартісне.

      — Якось ви розповідали, що, готуючи головних героїв до orANGELove, просили їх дивитися один на одного так, як ви це робили зі своєю дружиною.

      — Звичайно, всі ці сцени взято з власного досвіду. Актори справді дуже багато репетирували, і половина з цього часу була використана для пізнання власних тіл — щоб позбутися сорому. Для цього ми використовували спеціальні вправи з йоги, які дозволяють пізнати тіло іншого, але при цьому не збуджуватися. Ми з дружиною, мабуть, навпаки вивчали тіла один одного, щоб як слід збудитися... (сміється. — Авт.).

      — Зараз, коли у вас бувають зйомки кілька діб підряд, вона не скаржиться на брак уваги?

      — Усі жінки скаржаться на брак уваги чоловіків, навіть якщо чоловік завжди вдома. Бувають, звичайно, такі моменти в житті, коли завал. Я їх сам не люблю. Незважаючи на враження багатьох, що я живчик, насправді — дуже ледачий. Але коли в мене з'являється відчуття, що я пропускаю щось важливе, починаю ворушитися. Взагалі я намагаюся жити за мотто: треба всюди встигати. Хоч японці кажуть: сядь і спокійно сиди, і всюди встигнеш.

      — Але ж треба мати час, щоб зупинитися, осмислити зроблене і розробити плани для майбутнього.

      — Так. Я деколи кудись мчуся, несуся, а потім ціль стає нецікавою — і опускаються руки. Це неприємна ситуація, яка вибиває мене з колії на тиждень—два. І тоді я справді все зупиняю і осмислюю.

      — Але ж колесо вже на той час закрутилося, ви ж не можете сказати всім, із ким працюєте: в мене творче осмислення, тому беріть відпустку на два тижні.

      — Я вмію зупиняти все, розвертатися на 180 градусів і йти в іншому напрямку.

      — А ображені?

      — ... мене не хвилюють. Я егоїст.

«Приносять нам автори пісні й кажуть: «От зараз трек хороший, але якщо Тіна її заспіває, то буде хітяра!»

      — А ваша нова підопічна Тіна Кароль не скаржиться на брак уваги, адже їй, подекуди, треба приділяти чи не більше, ніж власній дружині?

      — Розумієте, у нас із Тіною чітко розставлені акценти і розпланований графік. Я займаюся арт-креативом усього, що вона несе глядачу-слухачу: це фотосесії (ми вже зробили дві: для прес-конференції в образі «Весна прийшла», для журналу «Віва», і зараз уже майже готова ще одна під назвою «Дівчина в місті»), створення образу (зокрема для проекту «Танці з зірками»), навіть настрою, з яким вона виходить, — тобто всієї обкладинки під назвою Тіна Кароль. Зараз у нас запланована поїздка Тіни як представника України на з'їзд ООН в Туреччину. Вона пропонуватиме своє бачення того, як можна захистити ВІЛ-інфікованих дітей, а також як привернути увагу громадськості до цієї проблеми. Плюс альбом, над яким працює близько 7—8 різних авторів, плюс вона сама. Зараз уже маємо близько 6 ще незавершених, але навіть у такому стані, я вважаю, геніальних, пісень, різних за стилем. Це якісний поп, адже Тіні не потрібно йти в експерименти; вона доносить дуже тонку струнку свої душі до масового глядача. Словом, усе те, що я колись робив майже для всіх, з ким працював, я тепер роблю для Тіни. Вона заряджає харизмою і талантом — неймовірний коктейль, щоб із ним співпрацювати.

      — На прес-конференції-представленні нової команди Тіни багатьом видалося дивним, що в ній немає професіонала від музики. Як ви поясните таке рішення?

      — У Тіни є музичний педагог, але вона і сама величезний професіонал. Всі автори, запрошені до роботи зі співачкою, є саундпродюсерами своїх треків. А відомий звукорежисер Сергій Балабан ставить їй звук на концертах. Розумієте, ми ж не говоримо про проект, у якому співають дівчата з вулиці. Ми говоримо про харизматичну особистість, яких дуже мало, і яка завжди свої пісні вибирала сама. От я нещодавно був у Москві, здавав готовий кліп Аллі Борисівні. Ви думаєте, їй хтось колись говорив, які пісні співати? Вона всі їх вибирала сама. Так і Тіна, вона не каже: «А давайте будемо хітовими і виконаємо «плясочку», а говорить: «Я сьогодні прокинулася і вирішила розказати таку от історію». Вона не співачка, якій приносять пісню і вона її співає, бо сказав дядя-продюсер, Тіна сама створює хіт. Приносять нам автори пісні і кажуть: «От зараз трек хороший, але якщо Тіна її заспіває, то буде хітяра!».

      — Як часто у вашій команді відбуваються наради?

      — Декілька разів на тиждень і щодня по телефону.

«Ходив глядач по кімнаті з бутербродом, побачив Тіну Кароль без одягу і пішов далі. А потім думає: «А чому це вона гола?»

      — Перший кліп ви зняли для Ірини Білик на пісню «Снег». Як вам, тоді ще студентові, вдалося переконати зірку, що можете?

      — Так, вони мене з Юрієм Нікітіним фактично відкрили, повірили, що молодий і нахабний хлопчик може щось зняти. Насправді знімати для Ірини Білик хотів тому, що я родом із Горлівки, де, коли був школярем, про існування української музики не здогадувалися. Єдине, що було — касети Білик. Коли я вперше їх почув, сказав: «Так є ж насправді співаки!» Це була хороша закоханість у творчість артиста, і хотілося щось для неї зробити.

      — Скільки кліпів ви зняли з того часу?

      — За майже чотири роки — приблизно 150 кліпів. Серед них мені особливо подобаються останні роботи: «Ноченька» Кароль, «Цветок и нож» ВІА «Гра», «Шаги по краю» і «Табу» «Алиби».

      — Скільки ви виношуєте сюжет для відео?

      — Ідея з'являється дуже швидко, у мене навіть зараз крутиться в голові сім сценаріїв, які просто треба описати на папері. Щоправда, і виконавці зазвичай приходять, коли кліп треба було зняти на вчора. Хоча мінімальний термін для процесу зйомок і всіх наступних етапів у виготовленні відеоряду — два тижні, швидше не буває. А цього місяця ми будемо знімати для Гайтани, Маші Фокіної, співачки з Туреччини, гурту «Сьоме небо» та інших.

      — Якось, можливо, не з руки працювати з молодими після зйомок для Пугачової і вітчизняних «важковаговиків»...

      — Завжди братимусь за молодих — це свіжість, від якої я кайфую. В мене немає ніякого апломбу!

      — Наскільки добре треба знати виконавця, щоб зняти пасуючий йому відеоряд?

      — Чим довше знаю, тим кращим він виходить. Це помітно на прикладі Світлани Лободи, для якої я знімав практично всі кліпи, і Гайтани, з якою ми теж дуже плідно співпрацювали: і «Два вікна», і «Відчуваю», і «Самотня боса», і «Шаленію», який зараз один із моїх улюблених.

      — Що, на вашу думку, є основним у відеокліпі: доповнити відеорядом слова і музику, епатувати, зацікавити?..

      — Часто буває так, що я навіть не вслухаюся, про що співають, хіба б щось дуже сильно зачепило, як, наприклад, у «Ноченьке». А в основному я сприймаю пісню монолітно, і тоді перед очима з'являється картинка. Деколи кліпи дивляться по телевізору без звуку чи займаючись паралельно якимись справами. От ходив глядач по кімнаті з бутербродом (тримає біля рота уявний бутерброд. — Авт.), побачив Тіну Кароль без одягу і пішов далі. А потім думає: «А чого це вона гола?», зацікавився, повернувся до екрана, завдання виконане: увагу привернули.

«Вартість моїх послуг оцінюється не канонами ціни, а ідеєю»

      — Коли порівнюєш відеокліпи наших музичних каналів із M-TV чи Viva, хочеться плакати від бездарності й відсталості українських режисерів. Як ви оцінюєте стан кліпмейкерства в Україні?

      — Коли вмикаю МУЗ-ТВ у Росії, то помічаю, що якості в їхньому матеріалі дуже багато, але вона вся одноманітна. От кліпи, які ми знімали для ВІА «Гри» («Цветок и нож» і «Л.М.Л.») і для Алли Пугачової там зараз помітно вирізняються. Стосовно M-TV, то не забувайте, що в Україні є всього лише кілька режисерів: я...

      — Брати Стеколенки...

      — Так. А в Сполучених Штатах працюють режисери не з однієї країни, а з усього світу. А ви подивіться кліпи, зняті, наприклад, німецькими режисерами для їхніх виконавців. Тут справа в ментальності... Я коли приїжджаю в Туреччину, там узагалі немає чого дивитися.

      — Усе одно в Німеччині одночасно не ротуються з десяток кліпів, знятих у студії на білому тлі з двох ракурсів.

      — Тому що хтось створює тенденції, а хтось їх наслідує. Якщо говорити про українських кліпмейкерів, то я, наприклад, намагаюся в сезон зробити хоча б два тенденційні кліпи, які будуть певним чином копіювати. Наприклад, коли ми зняли «Шаги по краю» для «Алiбi» протягом наступного місяця кардинально змінилася світлокорекція майже усіх нових відео. Вони стали наче вицвілі й «присірені», почали літати метелики, і з'явилася графіка. Так само, як після зйомок «Цветок и нож» виконавці і режисери перейняли манеру зніматися фактично без гриму. А після кліпу «Л.М.Л.» у людей просто позносило дах, і у нас тут обривалися телефони від дзвінків із пропозиціями. Але я живу в Україні, і для мене важливо, що про Бадоєва говорять тут. Крім того, я дуже спостережливий. Дивлюся, як на якийсь вчинок людини зреагували. Йдеться про деяких наших дуже відомих режисерів, у яких була можливість знімати для Росії, і вони це зробили. Але тепер в Україні їхньої роботи не стало. Плацдарм у Росії зжирає все, там усього ду-уже багато. І от вони там видихалися, а тут не набрали. Саме тому до нас і приїздять російські зірки, бо тут є щось свіже в ідеях.

      — І дешевше...

      — Якщо говорити про мене, то такі ж ціни, а деколи і дорожче. Вартість послуг Бадоєва оцінюється не канонами ціни, а ідеєю. Я придумав саме те-то під вашу пісню, і це коштуватиме стільки...

      — Так, тепер багато кому в Україні не по кишені ваші послуги.

      — Я намагаюся все ж знайти компроміс. Наприклад, продюсую молодого режисера Женю Тимохіна. І кому не по кишені мої зйомки, можуть знімати у нього, адже ми разом обговорюємо творчий процес. Я взагалі вважаю, що зараз — золота доба українського кліпмейкерства: хлопці вже зі студентської лави беруть у руки камеру — і вперед. Це коли я починав, переконати, що тобі можна її дати в руки і ще й заплатити, було неймовірно важко... І я ходив на якісь майданчики, шуби носив, порівнював роботу різних режисерів під час зйомок, аналізував кліпи на телебаченні. А потім сказав собі (малює на долоні уявний список. — Авт.): цього я не хочу, а це було цікавим, треба запам'ятати, а от цей момент узагалі ніхто не використав... Я знав, що українському відео бракує ракурсності, об'ємності картинки, бракує персонажа — тобто всі зірки просто співають, а мені хотілося створити якийсь образ. І ми зібралися командою, обговорили нашу концепцію... і люди захотіли її.

      — Ви завжди хотіли займатися кліпмейкерством чи таки мріяли про велике кіно?

      — Спочатку я займався документалістикою. Але на життя треба було чимось заробляти, тому почав знімати кліпи. Хотів дорости до великого метра. Зараз це сталося. Буду його знімати і далі, але від кліпів не відмовляюся — це чудовий заробіток і можливості спілкування.

      — Траплялася різна інформація про місце вашого народження. То де ви народилися?

      — У Беслані, але жив у Горлівці. Батько родом із Північної Осетії, а мама з Конотопа Сумської області. Тоді люди кочували з Донбасу в Магадан і назад. А в Беслані, звичайно, є родина, там узагалі є навіть цілі вулиці родичів... І коли трапилася ця трагедія у школі, там не було жодної людини, яка б сказала: «Мене це оминуло»... В Беслані я не був уже три роки, бо взагалі важко кудись вирватися. Але я все-таки більше там буваю як турист. А от для батька — це батьківщина, двічі на рік обов'язково повинен туди з'їздити і духовно підживитися.