Аспірин від Люка Бессона

      Будній день. На годиннику — близько шістнадцятої. У холі кінотеатру лише кілька підлітків та мам із дітьми. А ще — компанія із семи-восьми тіточок і дядечок у ділових костюмах. Схоже, у Києві вони у відрядженні, а в кінотеатрі вирішили «вбити» пару вільних годин. Напевно, підуть на «300 спартанців» — це чи не єдиний «серйозний» фільм, що о цій порі йде в кінотеатрі. Але яким є моє здивування, коли компанія дорослих заходить у той же зал, що і ми, на дитячу казочку «Артур і мініпути». Автор фільму Люк Бессон недарма каже, що фільм — це таблетка аспірину. А хороший фільм — це коли в тебе години півтори не болить голова. «Артур» — це саме таке знеболююче.

      Починається фільм із надзвичайно красивої картинки: милий будиночок потопає у квітах і цвіту дерев (відразу спадає на думку: «Ось тут хотілося б жити...») У будиночку мешкає 10-річний Артур зі своєю бабусею. Батьки хлопчика постійно десь пропадають: так до кінця стрічки й не зрозуміло, де, але точно не на заробітках. Бо в малого і бабусі виникають серйозні проблеми — за будиночок накапав чималенький борг. І якщо його не погасити, цей райський куточок купить не зовсім порядний чоловік, який має намір замість квітів «вирощувати» багатоповерхівки.

      В Артура є всього дві доби, щоб врятувати не тільки свій дім, а й країну мініпутів, які мешкають у саду. В книзі свого діда, який загадково зник кілька років тому, він знаходить можливість потрапити до країни малих кумедних чоловічків. Вони допомагають хлопчику знайти скарб і навіть зниклого дідуся, а Артур рятує мініпутів від жахливого У.

      Стрічку знято за книжкою про пригоди Артура і мініпутів, автором якої є все той же Люк Бессон. Для дітей нині пишуть усі, кому не ліньки: Мадонна, Пол Маккартні, Кайлі Міноуг, Вікторія Бекхем. Люк Бессон на письменницькій ниві вже виростив аж чотири книжки про пригоди Артура. Серія вже перекладена на 36 мов і непогано продається. І хоча клявся-божився, що фільм за власною книгою не зніматиме, та от, не втримався.

      Стрічку хоч і називають анімаційною, насправді «мультика» там лише половина, через це фільм, який був висунутий на «Оскар», до фіналу так і не дійшов («мальованої» частини має бути три чверті). Поєднання кіно й анімації далеко не нове (згадайте бодай старий фільм «Марія, Мірабела»). Але Люк Бессон недарма витратив на своє дітище 80 мільйонів євро. Картинка, яка переходить з кіно в анімацію і навпаки, зазвичай вигладає настільки гармонійною, що не завжди розумієш, де світ справжній, а де вигаданий. Світ мініпутів і справді не намальований: Бессон і його команда створили Мініпутію руками — з гіпсу, моху, ягід, гілля. Самі мініпути — це ляльки, яких оживили за допомогою комп'ютера і 350 ляльководів. У кожного з героїв — скелет і м'язи людини, тому міміка і рухи чоловічків — такі природні, що дійсно починаєш вірити у їхнє існування.

      В англомовному варіанті героїв фільму озвучували зірки першої величини: Мадонна, Роберт де Ніро, Девід Боуї, Снупп Дог. Акторів на російський дубляж Бессон затверджував особисто. Пощастило «іванушці» Андрію Григор'єву-Аполлонову та російському співаку Тімоті. А коли вслухаєшся в розмову мініпутської принцеси Селенії, вловлюєш щось дуже знайоме. А й справді! Це ж Катя Пушкарьова, точніше Неллі Уварова. Правда, коли не бачиш потворних окулярів, брекетів і дурнуватого беретика — голос сприймається зовсім інакше, я б сказала, навіть сексуально. Принаймні Селенії з фігурою Барбі він дуже пасує. До речі, цей образ наштовнувся на шквал критики. У фільмах Бессона нееротично виглядає хіба що Мілла Йовович у «Жанні Д'Арк». Навіть із 12-річної Матільди з «Леона-кілера» він примудрився зробити фатальну жінку. Звичайно, й ця казочка не обійшлася без натяків «на це». Головних героїв режисер не тільки змусив цілуватися, а й одружив! І це в 10 років! Режисер у цьому не бачить нічого такого. «Сам я закохався у п'ять років, — каже він. — Так що Артур навіть спізнився». В те, що діти закохуються і цілуються, я теж охоче вірю. Але що 10-річній Селенії потрібні такі груди, які їй «зліпили» під корсетом, дуже сумніваюся. Як, власне, й музика із... «Кримінального чтива», якою озвучено деякі епізоди.

      Головне, аби за цими дорослими недоречностями діти побачили те «розумне й вічне», яке хотів сказати автор. «Знання тут — найбільше багатство, — мудро каже дідусь Артура, який багато років провів у полоні страшного У. — Щоб тебе нагодували, охоронців щодня треба вчити чогось нового. Неважливо чого — як варити горох чи робити водогiн». Чим не привід лінивому до навчання школяру задуматися, чого б нового він навчив чужих людей? У такий ненав'язливий спосіб герої фільму розповідають і дорослим, і дітям прості істини: що наш світ дуже крихкий, що ми, великі, маємо завжди думати про тих, для кого трава і квіти здаються деревами, що порозумітися насправді дуже просто, варто лишень подивитися на те, що ми робимо, з іншої точки зору (навіть якщо це така дрібниця, як меліоративна система для редиски — зменшений в тисячі разів Артур ще пожалкує, що створив цього смертельного для мініпутів монстра на бабусиних грядках).

      Подивитися фільм зараз можна в мережі кінотетрів «Баттерфляй», «Київська Русь», «Кінопалац», а в «Кінопанорамі» стрічка йтиме з 6 квітня.

* * *

      «УМ» поцікавилася, чи можна про Артура та його пригоди прочитати. У видавництві «Махаон» нам повідомили, що всі чотири книжки щойно вийшли в українському перекладі і купити їх можна практично в усіх столичних книгарнях та в регіонах. Вартість книг — у середньому 20 гривень. Окрім того, в продажу після виходу на екрани фільму з'явилися подарункові набори — книга плюс лялька-мініпут у подарунок.

Олена ЧУМЕНКОВА.