Амбіції проти патріотизму

      Шостий за ліком Кубок Стелли Захарової, що минулими вихідними пройшов у столичному Палаці спорту, залишив неоднозначне враження. З одного боку,  до Києва приїхала рекордна кількість делегацій — глядачі побачили виступи представників 18 країн, у тому числі сильних гімнастів із Китаю, Японії, Росії, Великої Британії, Іспанії. Екзотики змаганням додала участь у них спортсменок iз Катару (як і очікувалося, ті виступали не у традиційних гімнастичних купальниках, а у комбінезонах). І хоча за рівнем складності продемонстровані ними вправи більше нагадували часи Лариси Латиніної, той факт, що спортивна гімнастика, причому не тільки чоловіча, а й жіноча, тепер розвивається навіть у радикальних мусульманських країнах, видається досить цікавим.

      А от що неприємно здивувало журналістів і глядачів, так це склад українських команд. Жоден із лідерів збірної цього разу не вийшов на поміст головної спортивної арени країни. І якщо в змаганні чоловіків нашій четвірці (в першу чергу завдяки зусиллям юніорів  Віктора Степаненка та Петра Пахнюка, які виступили куди краще за дорослих товаришів по команді  Артема Любоневича та Олега Шакірова) все ж таки вдалося здобути перемогу, то жіноча команда у складі Валерії Максюти, Марини Сергієнко, Анастасії Коваль та Христини Стасів не потрапила навіть до трійки призерів.

      Знаючи характер стосунків між Стеллою Захаровою та Ігорем Коробчинським, який, будучи першим віце-президентом Української федерації гімнастики, наразі фактично керує розвитком цього виду спорту в нашій країні, про причину відсутності в стартовому протоколі бодай одного-двох гучних імен здогадатися не важко. Керівництво УФГ, очевидно, не вважає за потрібне делегувати на Кубок Захарової вiдомiших майстрів. Ігор Коробчинський за два дні змагань взагалі не був помічений на трибунах Палацу спорту. Один із наставників збірної, заслужений тренер України Юлій Куксенков відсутність лідерів пояснив тим, що вони зараз готуються до чемпіонату Європи, й виступ у Києві їм абсолютно ні до чого. Але ж раніше, ще до того, як Захарова та Коробчинський «побили горщики», тренери, пам'ятається, навпаки вважали Кубок Захарової чудовою нагодою перевірити боєздатність команди напередодні важливого старту.

      Врешті-решт, крім плану підготовки, є ще й таке поняття як «популяризація виду спорту». Довгий час майже всі змагання зі спортивної гімнастики в Україні проводилися у маленьких залах, і тренери в один голос дорікали, мовляв, як погано, що наші вихованці не мають змоги продемонструвати свою майстерність перед рідною публікою. Тепер така можливість є, але керівництво збірної «співає» вже зовсім іншу пісню.

      Не будемо стверджувати, що Стелла Захарова — вся така «біла й пухнаста», а решта без причини повстали проти неї. За час свого недовгого керування УФГ Захарова, напевне, припустилася багатьох помилок. Але, крім неї, досі ніхто інший не спромігся організувати в Україні подібні за масштабами міжнародні змагання. То навіщо особисті стосунки ставити вище загальної справи? Адже УФГ ще й делегувала на турнір відверто слабких суддів (можливо, через це в змаганні було дуже багато незапланованих пауз).

Блискуче виступили представниці Китаю, які виграли всі чотири фінали на снарядах. Через те, що не брали участi кращi  гiмнастки країни, українки здобули лише три нагороди: Валерія Максюта стала другою в опорному стрибку та третьою у вільних вправах, а юніорка Анастасія Коваль посіла друге місце на брусах.

      У фінальний день змагань український гімн прозвучав лише один раз — на честь перемоги Олександра Колтакова у вправі на коні (цей гімнаст виступав лише в особистих змаганнях). В інших видах перемогу святкували представники Японії, Китаю, Великої Британiї, Польщі та Росії. З українців, крім Колтакова, на п'єдестал зійшов також Артем Любаневич, який був третім у вправі на перекладині.

ТАБЛО

Кубок Стелли Захарової

Чоловіки

      Командна першість. 1. Україна — 257,3. 2. В. Британія — 256,7. 3. Росія — 255,75

      Багатоборство. Дорослі. Кітінгс (В. Британія) — 86,9. 2. Васильєв (Росія) — 85,95. 3. Макото (Японія) — 85,7. 4. Любоневич (Україна) — 84,9. Юніори. Степаненко (Україна) — 86,0. 2. Пахнюк (Україна) — 85,5. 3. Базан (Іспанія) — 85,15.

Жінки

      Командна першість. 1. Китай — 171,85. 2. Росія — 170,7. 3. Японія — 166,35. 4. Україна — 165,15.

      Багатоборство. Дорослі. 1. Мукумото (Японія) — 57,25. 2. Чихірєва (Росія) — 57,0. 3. Мітчелл (Австралія) — 56,95. ...6. Максюта (Україна) — 54,95. Юніорки. 1. Сяо Ша (Китай) — 58,2. 2. Лі Шань Шань (Китай) — 56,5. 3. Мустафіна (Росія) — 55,15. 4. Коваль (Україна) — 54,8.