Налітай на українські літаки!

25.12.2003

      Суддя Федерального суду Канади Мірель Табіб ухвалила рішення продати арештований 26 червня літак Ан-124-100 «Руслан», що належить українському авіаційному науково-технічному комплексу імені Антонова. Тим самим буде задоволений позов кіпрської компанії TMR Energy Ltd до Фонду державного майна України. Рішення підлягає негайному виконанню, говориться в рішенні суду, копія якого є в редакції агенції «Форум».

      Канадський суд діє безпрецедентно, певні фахівці, демонструє, перш за все, українській стороні: тепер будь-яка власність будь-якого українського державного підприємства може стати «заручницею» позовів якоїсь зарубіжної компанії до іншого держпідприємства або державного органу. Найiмовірніше, що затриманням «Руслана» і його продажем відшкодування боргів Української держави історія не закінчиться — про це свідчить хоча б той факт, що, за позовом кіпрської компанії до ФДМУ, Україна заборгувала 42 мільйони доларів. Вартість же арештованого в Канаді «Руслана», побудованого в 1988 році, не перевищує 25 мільйонів доларів. Виходить, що ми винні кіпріотам ще одного «Руслана»?

      Багатостраждальний український літак був затриманий ще 26 червня, і за 5 місяців наші юристи не змогли нічого довести: тим часом «Руслан» стояв просто неба і помаленьку «підгнивав». АНТК імені Антонова опротестував арешт літака, оскільки підприємство є самостійним господарським суб'єктом і не входить у підпорядкування ФДМУ, до якого було звернено позов. ФДМУ, зі свого боку, мав оскаржити рішення Стокгольмського арбітражу, однак не зробив цього. Кіпрська компанія, в свою чергу, доводила, що оскільки АНТК імені Антонова є державним підприємством, то воно має нести відповідальність за зобов'язаннями ФДМУ — державного органу. Слухання справи завершилися 17 вересня. Рішення мало бути прийняте в місячний термін. Федеральний суд Канади, звісно ж, погодився з аргументацією кіпрської компанії.

      Але і це не найобразливіше. Поки провладні журналісти, спекулюючи, звинувачують опозицію у бездіяльності (мовляв, натисли б на канадську діаспору — нехай рятують наш літак!), українські авіатори спокійно готуються до... новорічних свят. «УМ» одразу звернулася до керівництва АНТК імені Антонова у надії почути хоча б обурені відгуки, але натомість поважний пан-анонім сказав, що краще буде зателефонувати після різдвяних свят — там, мовляв, розберемося. То кому ж потрібен той «Руслан», якщо він і власникам не надто дорогий? Компанії «Укравіатранс» — теж не до проблем українських літаків, вони переселяються в інше приміщення, а тому дуже зайняті: знову — «зетелефонуйте наприкінці тижня». А за цей час «Руслана» вже встигнуть не те що продати — на гвинтики розібрати.

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>