Мені часто сниться моя мала батьківщина. Сни дуже схожі. Сад, пасіка, росяний спориш на подвір'ї отчої хати в селі Шендерівка на Поділлі. Я щойно прибіг зі школи, беру на столі рожеве, з червоними пасмами яблуко, кусаю його, а воно гіркне у роті, як полин. Тато ще живий, він вирізує ножівкою з дерева тюльпани і вставляє їх у шибки на веранді. І мовчить. Колись я дізнаюся, за що він ображається на мене. Але це буде колись. Коли настане кінець вулиці Крохмалюків.