Як «мочили» Софіївку

      Що таке басейн знають усі. А от що таке басейна, змогли б пояснити хіба що  мешканці Софіївського району Дніпропетровщини. Ці басейни (саме жіночого роду) у своїх садибах софіївчани почали будувати не від доброго життя. Адже район страшенно потерпав від браку води. І це в той час, коли через Софіївщину проходить магістральний водопровід! Що найдивовижніше, така ситуація була вигідною місцевій владі, яка, здавалося, навпаки, мала б тільки дбати про благополуччя району...

Басейни в подвір'ях

      Але саме районному начальству донедавна нормальне водопостачання від магістрального водопроводу було... невигідним. Бо якщо воду продавати, то на цьому можна робити непогані гроші. Так і почали з'являтися в садибах софіївчан вищезгадані басейни. Ця споруда зовні схожа на криницю, а насправді — це бетонована цистерна на кілька кубометрів рідини. Проте мати такий «водогін» у дворі — під силу тільки багатим (за місцевими мірками), адже коштує таке диво до трьох тисяч гривень. Для того, щоб залити «басейну» водою, теж потрібні немалі кошти — від 80 до 350 гривень за 3—4 кубометри. Вартість води залежить від постачальників, а такий розбіг у цінах пояснюється дуже просто. 80 гривень коштує вода в місцевому комбінаті комунальних підприємств, але вона там буває не завжди. А в приватних постачальників води ця сума зростає нерідко і в чотири рази з гаком.

      Тому характерною ознакою реалій життя на Софіївщині стали водовозки. Що тільки під них не пристосовували — і тракторці по пару «кубів», і звичайні автомобілі, і навіть молоковози. І хоч по податковій інспекції таких транспортних одиниць офіційно проходить лишень чотири, у дійсності їх набереться до 30. Більше того — софіївці знають, у кого з високого керівництва є цей надзвичайно вигідний бізнес. Навіщо ж тоді начальству ламати голови з приводу якогось централізованого водопостачання?

Гроші давали, а ситуація тільки погіршувалась

      Починаючи з 2004 року, на покращення ситуації з водопостачанням у районі з обласного бюджету виділялися чималі суми. Установи, що ці кошти освоювали, звітували справно, однак ситуація тільки погіршувалася. Ще й розповсюджувалися чутки про непридатність розвідної та підвідної систем водопостачання, які пізніше виявляться звичайнісіньким міфом.

      У 2006 році на вирішення проблем водопостачання у Софіївський район з обласного бюджету надійшло 3 мільйони гривень. Мимохіть подумалося, що тепер, нарешті, крига скресне. Проте все сталося навпаки — централізоване водопостачання... припинилося зовсім.

      Тим часом серйозні зміни відбулися у вищих ешелонах софіївської влади. Районну раду очолив Артур Шевцов, який iшов на вибори з обіцянкою дати людям воду. Про проблеми Софіївщини він знав не з чуток — устиг не один рік пропрацювати і у відділі боротьби з економічними злочинами, і на чолі податкової інспекції. І справді, після тривалих страждань люди, нарешті, отримали воду. Для того, щоб мрія багатьох стала дійсністю, Шевцов розробив безпомилкову стратегію. Він відразу взяв рішучий курс на те, щоб софіївські «розпорядники води» позбулися свого прибуткового бізнесу, і домігся передачі розподільчої мережі, каналізації та водопроводу Кривий Ріг — Софіївка до оперативного управління комунального підприємства «Кривбасводопостачанння».

      Тим часом у районній раді принципово оцінили діяльність райдержадміністрації, комбінату комунальних підприємств та Софіївського управління групових водоводів iз забезпечення населених пунктів питною водою і визнали її незадовільною. Пристрасті розгорілися не на жарт. Зрештою, колишній голова райдержадміністрації не від доброго життя мусив піти зі своєї посади.

      Новий керівник району свою обіцянку таки виконав: із кранів мешканців Софіївщини нарешті потекла вода. Але після цього почало відбуватися щось дивне. У серпні минулого року неподалік від районного відділу міліції було підпалено автомобіль «Деу-Ланос», що належить Артуру Шевцову. Експертиза засвідчила навмисний підпал.

      Уже на початку цього року в такий же спосiб підпалили власний автомобіль депутата райради Олександра Гулія. Річ у тім, що вже протягом 9 місяців у Софіївці залишається вакантною посада голови райдержадміністрації. Стурбовані такою ситуацією депутати райради стали рекомендувати на неї саме Гулія, людину з команди Шевцова. Олександр Іванович на таку пропозицію погодився і навіть зробив низку сміливих заяв. Реакція не забарилася... Причому за Гулія взялися ще серйозніше — після того, як його обгорілий автомобіль було поставлено на міліцейський штрафний майданчик, там його... допалили остаточно.

      А через 18 днів Олександра Івановича дістали навіть у Кривому Розі. Коли він у місті гірників заїхав до доньки, запалювальну суміш вкинули вже до його службового авто, яке тепер не підлягає відновленню.

      Міліція поки що розводить руками. Тим часом у Софіївці мало хто сумнівається, що комусь дуже не подобається, що в райцентрі нарешті з'явилася вода...