«Ми сьогодні не є незалежними, бо душа держави — це Церква, а вона у неволі», — сказав народний депутат Петро Ющенко на установчому з'їзді громадського об'єднання «За помісну Україну», що відбувся минулої суботи. З'їзд зібрав понад 250 делегатів з усієї держави. Петра Ющенка було обрано головою нової організації.
Релігiєзнавець, доктор філософії Олександр Саган доповів, що, за даними соціологічних опитувань, понад 50 відсотків громадян України виступають за помісність православної церкви. Проти — 10,7 відсотка. Близько 40 відсотків населення, відповідно, уявлення не мають, що то таке — Помісна церква. Цікаво, що 48 відсотків партійців «Регіонів» — за помісність. «Ідея помісності може об'єднати Україну», — вважає Олександр Саган. Він зауважив, що слід відійти від вузького розуміння Церкви як відірваної від усього земного установи — насправді це суспільний інститут, моральний та ідеологічний стрижень, що підтримує людей у часи випробувань.
Завідувач відділу гуманітарної політики Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат філософських наук Сергій Здіорук наголосив, що проблема помісності — це питання державної безпеки. УПЦ у складі Московського патріархату має менші права, ніж УРСР у складі Радянського Союзу. При тому що доход МП в Україні — на 1,5 мільярда грн. більший, ніж по Росії. Якщо об'єднаються УПЦ КП, МП і УАПЦ, то в Україні буде 16 тисяч парафій, а у велетенській Росії — всього 12 тисяч.
Ідея нового об'єднання чудова, однак зібрання загалом нагадувало з'їзд політичної партії. Представники областей, налаштовані на конкретну працю, запропонували створити робочу групу з провідних науковців і громадських діячів та розробити програму просвітницької діяльності. «Ідея помісності вистраждана, і ми не повинні розміняти її на політичні проекти, — звернувся до учасників з'їзду Олександр Саган. — Ми маємо надавати громадськості інформацію». А це недільні школи, семінари, фільми і книги (делегації з областей того ж дня отримали по диску з фільмом «На шляху до помісності»). Проте під час презентації відповідного фонду не згадувалося інформування про українське православ'я, натомість лунали найрізноманітніші iдеї щодо використання коштів — навіть медична допомога і гуманітарка постраждалим від стихійних лих.
Духовні особи на збори не прийшли, і захід почався не з молитви (можливо, через переконання, що «молитися мають тільки батюшки»), а в передпокої учасникам і гостям було запропоновано канапки з ковбаскою. Мабуть, за клопотами забули про Великий піст.
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
