Не торгуйтеся за голи — не на Привозі

30.03.2007

Радість на всіх одна. (Фото РЕЙТЕР.)

Завдання здобути дві перемоги у матчах з аутсайдерами групи В наша національна команда виконала, не пропустивши при цьому жодного м'яча. І хоча позавчора «синьо-жовтим» у грі з литовцями довелося дещо сутужно, але три очки, як прийнято казати, збірна здобула «на класі». Гості, крім природної «колючості», яка дозволила завершити внічию осінній двобій в Італії, періодично створювали загрози воротам Шовковського й проводили непогані контратаки. Не обійшлося без пані Фортуни, яка в першому таймі по одному разу допомогла кожному з голкіперів, коли м'яч влучав у стійки воріт. Що цікаво, спрямовували шкіряну кулю у штанги винятково українські захисники: Кучер пробив по своїх, Єзерський — по чужих... Утім підсумок одеського протистояння — 1:0, і Україна вже на першому місці.

Перлина біля моря зустріла прохолодою і звеличила Вороніна

Після екстремального вояжу на «Овечі» острови головним завданням тренерів і лікарів збірної було відновити гравців фізично, адже в Одесі суперник у команди Олега Блохіна був значно серйозніший. Хоча у вівторок на передматчевій прес-конференції наставник «синьо-жовтих» заявив, що проблем iз «фізикою» у команди бути не повинно. Тренер підтвердив свою думку, що грати матчі в інших містах країни, крім столиці, потрібно, але краще робити це не в спарених турах, а тоді, коли на команду очікує один офіційний поєдинок. Бо відновлення між двобоями, й так нетривале, скорочується за рахунок переїздів.

Отже, перший домашній матч збірної України у 2007 році випало приймати Одесі. Зустріч проти литовців стала першою офіційною для «синьо-жовтих» у Південній Пальмірі. До цього єдиний товариський матч наші провели тут у далекому 1993 році, коли розійшлися миром з Ізраїлем (1:1). Одесу вибрали не лише завдяки футбольним традиціям міста, а, перш за все, в очікуванні теплої погоди. Бо місце баталій визначалося заздалегідь, коли ще було незрозуміло, яка температура буде в ці дні у столиці.

Утім небесна канцелярія зараз не надто радує теплом південь України. Навіть у Києві — значно тепліше. Якщо вдень в Одесі ще можна погрітися на сонечку, то під вечір стовпчик термометра суттєво опускається до позначки +5 градусів. Крім того, гуляє тут і вітерець з моря, чудовий вид на яке відкривається прямо з арени. Квитки на стадіон «Чорноморець», розташований у парку Шевченка з пам'ятником Кобзареві, коштували від 10 до 200 гривень і в кількості 30 тисяч розійшлися ще напередодні двобою.

Позавчорашній матч мав ще ту особливість, що відбувався у рідному місті одного з двох основних форвардів збірної — Андрія Вороніна. І хоча нападаючий «Байєра» свою кар'єру торував у Німеччині, «перлина біля моря» його не забула. Уболівальники вивісили на одній з трибун великий плакат із портретом свого кумира й написом «За всю Одесу». До речі, як зізнався Андрій, саме на цій арені, більше відомій під назвою «стадіон ЧМП», він ніколи й не грав — у часи своєї юності ще не доріс до такої честі.

Зі збірною Литви наша команда зустрічалася чотири рази у період з 1993-го по 1996 рік. У двох товариських матчах, у Вільнюсі й Києві, сильнішими були «синьо-жовті» (2:1 і 5:2), а от у відборі до Євро-1996 суперники обмінялися гостьовими перемогами. Українська команда під проводом Олега Базилевича програла свій перший офіційний матч — 0:2, а наприкінці відбору наші реваншувалися на виїзді — 3:1.

Клас і порядок б'є порядок

З самого початку неприємне відчуття викликали оголошення диктора на стадіоні, які робилися російською мовою. Причому за їхнім змістом було видно, що промовляє далеко не футбольний знавець. Думається, якщо українізація докотилася вже навіть до стадіону російськомовного Донецька, одесити теж могли б знайти більш умілого диктора. Ще одним показовим штрихом був прапор СРСР у руках фанів на одній із трибун...

Команда Блохіна з перших хвилин дала зрозуміти, хто на полі господар, — гості вочевидь не встигали за нашими проривами на правому фланзі, звідки українці переважно спочатку вели наступ. Щоправда, за першу половину двобою з реальних можливостей запам'яталися лише не реалізований Шевченком вихід сам на сам з голкіпером румунського «Оцелула» Паулюсом Грибаускасом і згадані вище удари у стійки. Самі ж литовці лише через 27 хвилин після стартового свистка спробували потурбувати воротаря господарів, але в площину воріт м'яч жодного разу й не влучив.

Під завісу 45 хвилин на перші ролі у нашій команді вийшов спартаківець Максим Калиниченко — він непогано подавав м'яч зі «стандартів», плів мережива атак із Шевченком й активним Вороніним. Але до завершального удару справа не доходила. Аж поки в дебюті другої половини гри Калина й Шева не пошили в дурні захист литовців на лівому фланзі, й Олегу Гусєву після м'якого навісу Максима не залишалося нічого іншого, як із шести метрів головою розстріляти ворота литовців. Після цього господарі грали від оборони, хоча цілком могли як забити, так і пропустити. Одного разу навіть забили — після подачі Калиниченка з усе того ж лівого флангу той самий Гусєв влучив у воротаря, але Шева головою доправив м'яч за точною адресою. Утім німецький арбітр Майєр зафіксував офсайд. Дуже сумнівний, недаремно потім Блохін так обурювався...

Надалі прибалти не скористалися провалами в нашому захисті, а одного разу капітан гостей Томас Данілявічюс, легіонер з італійської «Болоньї», намагався «намалювати» пенальті. Німецький рефері не повівся на його падіння. У господарів мали шанси зменшити нервову напругу Воронін, Єзерський і Воробей, проте їхні удари цілі не досягли. Тож фінальний свисток і святковий салют над стадіоном зафіксували четверту перемогу української збірної в цьому відборі. Ми формально очолюємо турнірну таблицю, хоча французи й шотландці після позавчорашнього вечора мають однакову з нами кількість очок.

* * *

Грузинам у середу довелося добре попітніти, щоб лише у доданий арбітром час матчу з фарерцями зітхнути полегшено. До речі, збірна Фарерських островів у шостому матчі нарешті забила перший м'яч.

Перемогу італійцям над шотландцями у Барі приніс дубль форварда «Фіорентини» Луки Тоні — обидва рази він відзначився ударами головою.

ПІСЛЯМОВА

Олег Блохін,

головний тренер збірної України:

— Я задоволений, що ми взяли шість очок і йдемо за графіком, який дозволяє нам продовжувати боротьбу за вихід до фінальної частини турніру. Хоча нічого страшного б не сталося, навіть якби ми й зіграли б унічию, адже неможливо постійно вигравати...

Стосовно малої кількості створених гольових моментів — це питання не до мене, а до клубних наставників і до дитячих тренерів, які повинні прищеплювати футболістам такі здібності. В Україні гарних нападаючих зараз немає...

Збірна Литви підтвердила, що є добротною командою з насиченими захисними редутами. У чотирьох попередніх зустрічах вона пропустила лише чотири м'ячі. Думаю, за рівнем гри Литва перебуває на тому ж щаблі, що й збірна Шотландії...

До кожного свого гравця я знаходжу якісь свої слова й засоби впливу, але які саме — не скажу, це внутрішня таємниця команди... У другому таймі ми почали програвати середину поля, і я випустив Шелаєва замість Михалика, щоб він ліквідував цю діру. А Воробей мав пришвидшити гру на правому фланзі атаки, оскільки Гусєв уже втомився.

...Трибуни впливали на футболістів, гнали їх вперед, і вони часом «загравалися». Хлопці не виконали установку при розіграші стандартних положень, давали суперникам бити по воротах. Хоча ми попереджали команду про цю сильну сторону литовців, зокрема, що в них є гравець, який кидає м'яч з-за бокової на 40 метрів.

Альгімантас Любінскас,

головний тренер збірної Литви:

— Нам знову не вистачило забитого м'яча, щоб не програти. Ми мали шанси відзначитися, але не змогли ними скористатися, а самі пропустили безглуздий гол. Розраховували забити м'яч зі «стандарту», та не склалося. Але команда проявила характер, переламала хід двобою і змусила українців відійти у захист, випустити ще одного оборонця. При цьому нам явно бракувало травмованих флангових гравців, які посилили б гру. Україна ж зіграла в той футбол, на який ми й очікували, продивившись попередні матчі суперника.

Нашому перебуванню в Одесі дещо заважав ремонт у готелі, за який будівельники бралися з сьомої ранку. Крім того, нас годували чомусь дуже скромно — постійно не вистачало макаронів.

Гравці збірної України — «німі» або повторюють тренера

У післяматчевих коментарях гри футболісти збірної України особливою оригінальністю не відрізнялися, повторюючи слідом за тренером тезу про важливість здобуття двох перемог на весняній «сесії». Автор двох голів у зустрічах із Фарерами й Литвою Олег Гусєв за своєю звичкою відмовився розмовляти з пресою, за що отримав від журналістів прізвисько Німий. У зону для спілкування мас-медіа з гравцями невідомими шляхами потрапило чимало звичайних уболівальників, які не давали спокійно розмовляти, вимагаючи автографів і фото на пам'ять зі своїми кумирами.

Капітан збірної Андрій Шевченко, виказавши задоволення результатом і своєю грою, зауважив, що невеличке ушкодження трохи йому заважало діяти на повну потужність.

Андрій Воронін підтвердив, що йому дуже приємно було грати в рідному місті, але пошкодував, що не вдалося забити м'яч.

Воротар Олександр Шовковський відкинув усі сумніви стосовно можливості призначення 11-метрового удару у випадку з падінням Данілявічуса у нашому штрафному майданчику: «Пенальті не було й близько, а ушкодження я отримав від зіткнення з Чигринським». Також голкіпер кинув докір атакуючій ланці, підкресливши слабку реалізацію гольових моментів. Водночас СаШо сказав про необхідність налаштовуватися на боротьбу в кожному матчі відбору — саме так можна досягти прийнятного результату.

ТАБЛО

Чемпіонат Європи.

Відбірковий турнір. Група В

Україна — Литва — 1:0

Одеса. «Чорноморець». 30 тисяч глядачів

Суддя: Майєр (Німеччина)

Україна: Шовковський, Єзерський, Русол, Кучер, Несмачний, Гусєв (Воробей, 80), Тимощук, Михалик (Шелаєв, 71), Калиниченко (Чигринський, 83), Воронін, Шевченко

Литва: Грибаускас, Шемберас, Станкявічус, Скерла, Жвіргждаускас, Савенас (Калонас, 51), Паулаускас, Морінас (Гедгаудас, 57), Клімавічус, Данілявічус, Пошкус (Радзінявічус, 65)

Гол: Гусєв, 47

Попередження: Єзерський, 17 — Данілявічус, 23; Савенас, 39