«Ярослав Мудрий». Історична опера з політичним підтекстом. (Фото Прес-КIТ.)
За своєю значимістю в історії нашої країни Ярослав Мудрий може дати фору будь-якому іншому князеві, який правив Україною. Він об'єднав під своєю владою все Лівобережжя, ставши єдиним володарем Київської держави. З його іменем пов'язують створення першої писемної збірки законів і впровадження в життя ще на початку ХІ століття писаного права. При Ярославі Мудрому споруджено Софіївський собор, створено перші бібліотеки, засновано нові міста. Але історія, як відомо, оперує датами і фактами, намагаючись не дуже вникати в психологію подій. Натомість мистецтво завжди прагнуло копнути якомога глибше і знайти «між рядками» якщо не сенсацію, то принаймні тему для обговорення. Наприклад, про що думав Ярослав Мудрий, об'єднуючи два береги Дніпра, які плани будував, і що про все це, власне, говорили його сучасники? Відповіді на ці та інші питання «зашифровані» в опері Георгія Майбороди «Ярослав Мудрий» (за поемою Івана Кочерги) , прем'єра якої відбулася у Національній опері 25 березня.
Вистава з такою ж назвою уже йшла у Театрі опери та балету імені Тараса Шевченка — прем'єра попереднього «Ярослава Мудрого» була презентована ще в 1975 році, вистава у репертуарі була більше десяти років. Цього разу за «Ярослава Мудрого» взявся молодий режисер Анатолій Солов'яненко, і цей проект обіцяє стати однією із наймасштабніших вистав сучасного українського театру. Судіть самі: на сцену виходили двісті виконавців плюс музиканти оркестру... У картині «Бій з печенігами», яка передує фінальній частині опери, був навіть балет — цю складову вистави взяла на себе балетмейстер Аніко Рехвіашвілі.
На постановку «Ярослава Мудрого» витратили 400 тис. грн. Половину грошей надало Міністерство культури і туризму, ще двісті тисяч у виставу вклав сам театр. У роботі над спектаклем було чимало труднощів, але команда проекту перед ними не пасувала. «Партитуру опери не публікували жодного разу, хоча мала дві редакції, — розповів диригент Михайло Дядюра. — Збереглася остання, з правками Стефана Турчака. Проте вона не відповідала текстам клавіру, який було надруковано. Тож доводилося дуже ретельно розбирати кожну галочку чи зірочку, якими Турчак позначав ці невідповідності. А оскільки запитати вже ні в кого, доводилося вирішувати самим. Це колосальна робота».
Перші партії «Ярослава Мудрого» виконують Сергій Магера, Богдан Тарас, Тарас Штонда, Лідія Забіляста, Світлана Добронравова... Декорації (художники — Тадей та Михайло Риндзаки) витримані у стилі епохи Ярослава Мудрого, в оформленні навіть використали елементи старовинного іконопису.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
