Шити чи не шити

      Весна — це не лише пробудження природи. Це ще й нагода замислитися над оновленням гардеробу. Слава Богу, часи розвинутого соціалізму, коли життя простої радянської людини складалося з суцільного полювання за дефіцитом, давно пройшли. Сьогодні у магазинах, здавалося б, є все, були б тільки гроші. Але нестача папірців у гаманці якраз і є тією причиною, що заважає багатьом із нас бути безтурботно щасливими при спогляданні вітрин сучасних крамниць. Та й тим, у кого грошей кури не клюють, навряд чи не знайома проблема пошуку нового одягу, адже, по-перше, чим більші можливості, тим більші вимоги, а по-друге, де гарантія, що прийшовши на вечірку у розкішному вбранні, придбаному в бутіку на Хрещатику, ви не побачите там подругу в абсолютно такій же сукні. А ще ж бо є люди з нестандартними фігурами, для яких одяг серійно просто не випускається.

Гудзики з діамантами не бажаєте?

      Перш ніж вирушити до київських ательє одягу, ми завітали до ЦУМу, де вибрали собі за орієнтир симпатичну атласну спідницю ціною 300 гривень. У цьому ж відділенні примітили блузку, яка пасувала до спідниці і коштувала 320 гривень. Запам'ятали ці цифри і — за роботу.

      На щастя, закладів індивідуального пошиття одягу у столиці досить багато. Частина їх залишилася ще з радянських часів — це так звані будинки побуту. З них ми і почали наше дослідження. Так, у будинку побуту «Столичний», розташованому неподалік Центрального залізничного вокзалу, пошиття спідниці коштує від 120 гривень, сукні — від 150, брюк — від 170 грн., блузи — від 180, піджака — від 350 грн. Перевагою цього закладу є те, що в ньому можна придбати і тканину та фурнітуру, залучивши при потребі до вибору матеріалу майстра, який виконуватиме ваше замовлення. У «Столичному»  можна замовити навіть виготовлення гудзиків на свій смак.

      Також будинки побуту зручні тим, що тут можна відремонтувати одяг. Заміна блискавки в середньому коштує 20 гривень, ушити чи підрубити річ — 20—40 гривень. До слова, приблизно за таку ж суму вам відремонтують одяг і в ТК «Інтервал-Плаза» на Либідській. Пункти «спасіння одягу» на базарах чи десь у спальному районі за аналогічні послуги беруть на 5—10 гривень менше.

      Наступним пунктом нашого «походу» було ательє, розташоване на вулиці Межигірській, 19. Тут пошиття атласної спіднички коштує близько100, а блузки — 200 гривень. У таку ж ціну обійдеться й пошиття брюк. До речі, це ательє своїм клієнтам пропонує ще й безкоштовну консультацію дизайнера. Термін виконання завдання встановлює не майстер, а ви самі, і це також неабияка зручність.

      Дизайн-студія «NV» (вул. Дубиніна,16) свої послуги оцінює дорожче. Якщо ви прийдете з тканиною та власними ідеями щодо майбутньої моделі, то, наприклад, за пошиття піджака доведеться заплатити не менше 400 гривень. Якщо ж ідеї у вас немає, то за консультацію дизайнера доведеться доплатити теж немаленьку суму. Тоді як у домашньому ательє по вул. Урицького, 28 піджак вам пошиють всього 300 гривень, а спідницю — за 100. «На прохання клієнта майстер може поїхати разом з ним у магазин, щоб вибрати не лише тканину, а й фурнітуру», — запевняє власниця ательє Світлана.

      «Кожен клієнт — це індивідуальність. У кожного свій характер, своє уявлення про красу, — розповідає кравчиня з 20-річним досвідом Олена Світлична. — Часом буває так, що жінка просто не бачить вад своєї фігури і неодмінно хоче мати річ, яку тиждень тому придумав хтось із відомих українських дизайнерів. Такі випадки найважчі. Бо, погодьтесь, справжньому майстру не дуже хочеться, щоб клієнтка після першого ж виходу в новій моделі відчула себе посміховиськом». Олена також займається індивідуальним пошиттям одягу вдома. Втім її квартира мало схожа на помешкання звичайного кравця, а більше нагадує дизайн-студію. До роботи Олена ставиться не просто відповідально, а з максимальним творчим підходом, адже працює сама на себе. Ціни, звісно, також установлює сама: за пошиття спідниці бере близько 120—150 гривень, блузки — від 150 грн.

З Нью-Йорка до Макарова — по обновки

      Якщо ж наведені вище ціни здаються вам зависокими, можна спробувати через знайомих знайти кравчиню десь у передмісті. Вартість послуг там, як мінімум, на 25 відсотків менша. І чим далі від Києва, тим різниця суттєвіша, хоча за професійними якостями кравчиня в якомусь Обухові чи Бородянці може нічим не поступатися столичним майстрам. Віра Андрієвська, наприклад, живе у Макарові. Раніше працювала у місцевому побуткомбінаті, а кілька років тому стала приватним підприємцем і шиє вдома. Роботи має багато. Серед її постійних клієнтів є навіть одна  громадянка США. Жінка ця родом з Макарова, вийшла заміж за американця, і тепер, приїжджаючи раз на рік погостювати до батьків, поновлює тут за допомогою пані Віри весь свій гардероб. Роботою майстра задоволена. А цінами — тим більше, адже за пошиття спідниці Віра бере в середньому 40—50 гривень, брюк — 60—80 грн., жіночого костюма (піджак і спідниця) — 180 грн.

      Утім треба пам'ятати, що твердих розцінок навіть в одного й того ж майстра не існує. Ціна пошиття залежить від багатьох чинників — від фактури тканини, моделі об'єму виконаної роботи, терміну виконання замовлення. Тому сказати напевне, в яку суму нам обійшлася б атласна спідниця, аналогічна тій, яку ми бачили в ЦУМі, однозначно складно. Але напевне дешевше, ніж 300 гривень. До речі, трохи згодом ми побачили абсолютно таку ж модель на столичному «Даринку», де вона коштувала 230 гривень (а десь у «Метрограді» вона, не виключено, продається вдвiчi дорожче).

      До речі, в радянські часи особиста кравчиня часто, крім усього іншого, виконувала ще й роль своєрідного психолога, з яким клієнти ділилися найсокровеннішим. Та й сьогодні, вибираючи кравчиню, крім її професійних якостей, треба враховувати і такий момент — бажано, щоб людина, яка шитиме для вас одяг, була вам симпатична. Адже речі мають енергетику, і сукня, створена руками неприємної особи, навряд чи пасуватиме вам.