Прибулець iз неогену одержав ім'я

22.03.2007

      Сталося це під час пошукових робіт запорізьких археологів-підводників ще у 1995 році. У районі «Козацької переправи» на глибині майже семи метрів учасники акваекспедиції знайшли двостулчасті молюски. Трофеї підводних археологів були доправлені до відділу природи Національного заповідника «Хортиця».

      Упродовж щонайменше року запоріжці особливо не переймалися знахідкою. Були певні, що з Дніпра піднято, судячи з форми раковин, звичайну азовську серцевидку. Однак вона ж зазвичай є мешканцем непрісноводних водоймищ! Яким же чином серцевидка могла потрапити у води Дніпра? І чому раковини цих молюсків більші, тонесенькі і крихкі, ніби кришталь?

      Зі своїми сумнівами запоріжці звернулися до фахівців НАН України. Ті довго чаклували над молюсками, доки встановили достеменно: археологи натрапили на релікти морської фауни третинного (неогенового) періоду, ім'я яким — монодакна колората. Щонайменше десять мільйонів років тому молюски цього роду вельми комфортно почувалися у водах Понтійського моря. Із часом вони адаптувалися до лиманів Чорного й Азовського морів і навіть до прісних вод річок північного примор'я. Монодакни стали кормом для донних риб.

      До речі, до цього ж сімейства науковці відносять також велетенські тридакни, які у теплих водах тропічних морів сягають рекордних параметрів — двохсот кілограмів і метра-півтора «зросту».