Iзабелла Росселiнi.
Як повідомили Британська рада та дистриб'юторська компанія «Артхаус трафік», перший ексклюзивний показ відомої трилогії «Валізи Тульса Люпера» культового режисера Пітера Грінуея у київському кінотеатрі «Жовтень» відбудеться 23, 24 і 25 березня. Показати Грінуея планували вже давно, а нарікати на всього лише один сеас для кожної з частин трилогії не варто, вважають організатори. Мовляв, це тільки тому, що зараз права на показ мають угорці, а наступне знайомство обіцяють влаштувати довшим.
«Коли я йшов на прес-конференцію, в голові крутилися дві цитати: «Ми будували, будували і нарешті збудували» та «Пушкін — наше все». Так от, ми довго йшли до того, щоб показати фільми Грінуея. Хоча він — усе британського кіно», — провів паралелі Валентин Бойницький, менеджер мистецьких проектів Британської ради. «Цей режисер відкрив для мене новий тип кіно, та ми живемо в епоху, коли нічого справжнього не залишилося, а він — справжній», — доповнив Денис Іванов, продюсер «Артхаус трафік».
На запитання «УМ», чому для знайомства українського глядача з Грінуеєм вибрали саме цю стрічку, адже вона не є показовою у творчості режисера (найвдалішими фільмами вважають «Книги Просперо» та «Кухар, злодій, його дружина та її коханець»), Денис Іванов сказав, що, в першу чергу, керувалися актуальністю фільму. Кінотрилогія «Валізи Тульса Люпера» — наймасштабніший проект послідовника постмодерну Грінуея. Це три повноцінних фільми: історія чемоданів, які встиг зібрати Люпер протягом життя. Їх 92, тому що 92 — це порядковий номер урану і взагалі улюблене число режисера, яке з'являється і в інших його роботах. А дія фільму охоплює період із 1928 року, коли винайшли уран, до падіння Берлінського муру і закінчення холодної війни у 1989-му.
Фільм знімали у 18 країнах світу, в тому числі в сусідній Росії, яка виступила одним із продюсерів стрічки ( у «Жовтні» стрічку показуватимуть із російським дубляжем). У зйомках брали участь чимало таких зірок, як Ізабелла Росселіні, Франка Потенте чи Рената Літвінова.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
