ГНУСна справа

      Цілком можливо, що, побачивши цей заголовок, хтось із наших читачів несхвально похитає головою і видасть спіч на кшталт: «І як це журналістам не соромно спекулювати на болючій темі СНІДУ? Вигадують різні нісенітниці, аби накрапати «сенсаційний» матеріал... Та будь-який лікар підтвердить, що комарі не можуть передавати ВІЛ, про що тут можна сперечатися?». Але повірте, сперечатися є про що. Просто вислухайте думку дослідників, які вже не перший рік ламають голову над реальністю «крилатого» способу передачі небезпечної інфекції. Дослідників, які збирали й аналізували дані в різних районах Африки в оточенні аборигенів, хворих на малярію, туберкульоз, СНІД та інші болячки. Дослідників, які щодня слідкували за епідситуацією в рідному українському місті, намагаючись розібратися у причинах кожного спалаху грипу чи дифтерії та в особливостях локальної епідемії туберкульозу чи ВІЛ-СНІДу. Ці вчені кажуть, що комахи переносять гігантську кількість найрізноманітніших інфекцій, і у нас немає жодних підстав вважати, що москіти не переносять ВІЛ.

Пташиного грипу теж не чекали

      Власне, на які факти посилаються медики, коли заперечують причетність комарів до передачі ВІЛ? Як говорять самі ж епідеміологи, наукових джерел, які могли б розкласти проблему по полицях, існує не так уже й багато, і всі вони повністю або частково дублюють текст, розміщений на офіційному сайті Центру з контролю захворювань міста Атланта (США). В цьому повідомленні стверджується, що комарі при укусі впорскують у жертву не кров, випиту раніше, а власну слину. ВІЛ живе в організмі комара протягом дуже недовгого терміну і, на відміну від того ж збудника малярії, не розмножується в тілі комахи.

      «Таким чином, навіть якщо вірус потрапляє всередину москіта, комаха не стає зараженою і, відповідно, не може передати вірус іншій істоті, — йдеться у повідомленні. — Крім того, немає жодної причини боятися, що ВIЛ може передаватися через заражену кров, яка лишилася на роті комахи. По-перше, інфіковані люди не мають константно-високого рівня вірусів у системі кровообігу. По-друге, частини рота комахи не зберігають значної кількості крові на своїх поверхнях. По-третє, комарі зазвичай не перелітають від однієї жертви до іншої відразу ж після кровосмоктання. Швидше за все, вони летять у місце відпочинку, щоб перетравити їжу».

      Але відтоді, як американці оприлюднили це повідомлення, спливло багато часу, стверджує завідувач лабораторії геомоніторингу та прогнозування епідемічних процесів Науково-дослідного інституту геодезії і картографії Дмитро Ніколаєнко. Варто пожити бодай місяць в Африці, щоб зрозуміти — там відбувається щось нехороше. «І річ не тільки у зростанні кількості носіїв ВІЛ-інфекції та хворих на СНІД, — каже науковець. — Змінюється сама епідемія. У неї з'являються нові форми і, можливо, нові способи трансмісії (передачі) інфекції».

      Для прикладу взяти хоч би догму, яка з'явилася на початку розвитку епідемії ВІЛ-СНІДу. Тоді всі епідеміологічні школи світу визначили головні способи передачі ВІЛ — від матері до плоду і від однієї людини до іншої під час сексу. Але Україна здивувала всіх. Інтенсивне поширення ВІЛ серед ін'єкційних наркоманів (через інфіковані шприци) стало нонсенсом у світовій практиці. І початком епідемії...

      Або ж згадати про пташиний грип. Ця тема вже встигла набриднути і медикам, і пересічним громадянам. Сьогодні хіба що маленька дитина не знає, що пташина зараза від курки може передатися людині. Ніхто цьому не дивується. Але чи могли українці припустити можливість такого «пернатого» зараження ще років десять тому? Сказав би хтось — засміяли б...

      Але ж мутації можуть зачепити не тільки вірус грипу! Віріон ВІЛ чи організм москіта, який постійно п'є інфіковану кров, також може змінитися дивним чином...

Одна «вечеря» — два укуси

      Сьогодні вчені не мають права відкидати варіант «крилатого» перенесення ВІЛ. На користь цієї теорії, як вважає лікар-епідеміолог вищої категорії Лисичанської санепідстанції Сергій Голубцов, свідчать чимало фактів, описаних у науковій літературі.

      По-перше, на стадії СНІДу деякі пацієнти мають вірусне навантаження до 325 тисяч копій РНК в 1 мілілітрі крові. Академік Володимир Широбоков говорить, що потрапляння навіть одного-єдиного віріону ВІЛ безпосередньо в кров може спричинити захворювання.

      По-друге, комарі мають дуже складну будову рота, і на численнних зубчиках щелеп, якими комахи роблять прокол у шкірі людини, можуть залишитися вірусні частки. Комар, довжина щелеп якого сягає 5—7 міліметрів, може проколоти шкіру і досягти кровоносних чи лімфатичних судин людини, а «по дорозі» залишити вірусні частки в тілі жертви.

      По-третє, різні дослідники знаходили вірус ВІЛ у шлунках комарів, мух цеце, клопів та кліщів протягом декількох днів після кровосмоктання у заражених людей. А при температурі 22 градуси за Цельсієм, як зазначає Міжнародний альянс із ВІЛ-СНІДу, активність ВІЛ залишається незмінною протягом чотирьох діб — як в сухому вигляді, так і в рідині.

      4. Зоолог Володимир Беклемішев зазначає, що малярійний комар, який набрав потрібну кількість крові, швидко злітає з добичі й вирушає у затишне місце, щоб виносити і відкласти яйця. Але якщо самиця змушена злетіти, не встигнувши випити свою дозу, вона відразу ж нападає знову. Резон простий — якщо комасі не вдасться швидко напитися крові до певної норми, то вона відкладе неповну порцію яєць. Причому для комара немає різниці — вкусити першу жертву чи когось із людей, які перебувають поряд. Таким чином москіт за одну ніч може заразити малярією двох і навіть трьох людей. А може, не тільки малярією...

      5. Вірус ВІЛ здатний розмножуватися не тільки в людських клітинах, які мають спеціальні рецептори для ВІЛ (лімфоцити, макрофаги тощо), а й у клітинах шкіри та кровоносних і лімфатичних судин. Крім того, в місцях укусу комара часто виникають пухирi. І до місця гострого запалення масово рухаються лейкоцити — улюблене місце розмноження ВІЛ. Коли пухир зникає, заражені клітини-мішені «розповзаються» звідти і розносять інфекцію по організму.

      6. У клітинах комах після інфікованої «вечері» залишаються ДНК ВІЛ. Причому провіруси ВІЛ були знайдені тільки в геномі лінії клітин комах африканського континенту, тоді як у клітинах двокрилих, виловлених у Парижі, провіруси були відсутні. Причина очевидна — в Африці кожна друга жертва комара є носієм ВІЛ (за офіційними даними, інфікованими є близько 40 відсотків африканців, за неофіційними — понад 50 відсотків,), а в Європі — тільки кожна сота (інфіковано близько одного відсотка населення).

Африканські малярійні пристрасті

      Дмитро Ніколаєнко називає ще один привід замислитися над «комариною» проблемою. За його словами, міжнародна група спеціалістів, яка тривалий час працювала в Кенії, Центральній Африці та на інших терироріях, дiйшла однозначного висновку — малярія та ВІЛ пов'язані. Власне, в об'єктивності цього твердження українець міг переконатися сам.

      «У 2003—2004 роках я проводив комерційні дослідження для гірськорудної компанії на Африканському континенті, — говорить пан Ніколаєнко. — Компанію непокоїло те, що близько 30—40 відсотків шахтарів були інфіковані ВІЛ, тож роботодавці профінансували цей проект. Ми відзначили, що африканці з одного племені, дуже схожі між собою за поведінкою, звичками і місцем роботи, в одному районі частіше заражаються ВІЛ, а в іншому — рідше. Дивно, на перший погляд, це два абсолютно однакові райони. В обох поселеннях живуть неписемні шахтарі, які важко працюють. Увечері в п'ятницю всі чоловіки йдуть до повії, а загалом протягом року африканці мають близько 40—50 сексуальних партнерів (зауважу, що для Африки це не погано і не добре, а просто норма життя). Але при цьому райони відрізняються — за поширенням ВІЛ і за... активністю москітів! Як з'ясувалося, в малярійному районі завжди було на 8—10 відсотків більше ВІЛ-інфікованих людей, ніж в аналогічному районі, але без малярії».

      Зрештою, вчені роблять висновок, що деякі види комарів таки можуть переносити ВІЛ. Поки це загрожує переважно мешканцям Африки — там і москітів побільше, і кількість ВІЛ-носіїв досягає критичної маси. Щодо України пан Голубцов каже: «Практично в кожному регіоні живуть як малярійні, так і немалярійні комарі. А найпоширенішим видом комарів в Україні є кулекс — найближчий родич малярійного комара анофелеса. Кулекс розмножується в кожному другому будинку, де є підтоплений підвал. І якщо в такому будинку живе ВІЛ-інфікована людина і з нею хтось є поруч, при невдалому кровосмоктанні комар може злетіти з вірусоносія і почати атаку на здорову людину. Таким чином можна заразитися, навіть не маючи сексуального контакту, не користуючись спільною бритвою чи однією ін'єкційною голкою, як це було раніше».

      «Але я не хочу, щоб мої слова посіяли паніку, — говорить Сергій Голубцов. — Поки що концентрація носіїв ВІЛ в Україні не настільки велика, щоб цей спосіб передачі інфекції охопив багато людей. Цей спосіб може спрацьовувати тільки іноді, випадково, коли здорова людина опиняється в межах досяжності комара, який укусив носія ВІЛ. Але небезпека є — щороку в нас збільшується кількість пацієнтів, які мають дуже високу концентрацію вірусних часток у крові. Відповідно, зростає ризик зараження ВІЛ через москітів».

Комарики-дзюбрики секір-башка

      За словами Дмитра Ніколаєнка, в України є шляхи подолання цiєї ситуацiї. З одного боку, ми можемо просто зачекати, поки роль комарів у передачі ВІЛ не з'ясується остаточно. З іншого — можемо досліджувати проблему самі, застосовуючи лабораторні методи високої точності (ось тільки хто б на це виділив гроші) і зменшувати кількість комарів у профілактичних цілях. Фахівці радять системно знищувати двокрилих у підвалах будинків, у госпіталях (особливо профільних та інфекційних), болотах та інших територіях. Перемогли ж у Радянському Союзі малярію, почавши масштабну акцію проти москітів...