Виставка достоту унікальна. По-перше, тим, що подібна тематична добірка дає практично вичерпне уявлення про анімалістику як про мистецький жанр. Адже цей напрям можна вважати доволі молодим. Офіційне визнання анімалістики колекціонерами відбулося лише в XIX сторіччі. По-друге, унікальність столичної виставки з назвою «Цінуймо бронZoo!» полягає ще й у тому, що, цілком можливо, бронзові фігурки тварин (їх на виставці понад шість десятків) більше ніколи не зберуться під одним дахом. Пан Харес вирішив продемонструвати свою колекцію широкому загалу перед тим, як виставити її на аукціон, кошти з якого підуть на створення «Дитячої лікарні майбутнього».
Нова виставка продовжує низку презентацій музею Західного та Східного мистецтва, які знайомлять сучасників із найціннішими приватними колекціями. Триватиме — лише місяць. Тому, вирішивши відвідати захід, обов'язково беріть із собою дітлахів. Бронзова живність настільки реалістична, що потрібно зовсім небагато зусиль, щоб, трішечки абстрагувавшись, уявити себе поруч із сетером на полюванні (Ж. Муаньє, «Сетер із зайчам», 1835—1894). А дивлячись на ведмедицю, що переносить кудись у зубах своє ведмежа, можна легко уявити себе членом ведмежої сім'ї (П.-Ж. Мен, «Ведмедиця з ведмежам», 1810—1871). Скульптурки настільки ретельно відлиті, що можна до дрібничок роздивитися кожну шерстинку, пір'їнку чи хробачка у пташиному дзьобі.
Найбільший розділ виставки представляють роботи французьких майстрів, завдяки яким анімалістичний жанр у скульптурі набув популярності у колекціонерів. Серед експонатів виставки виділяються фігури «ар деко». Цей мистецький напрям існував у європейському декоративно-ужитковому мистецтві та дизайні в період між двома світовими війнами. До цієї групи належать твори Г. Боммера, А. Бюхельбергера та ін. Також на виставці представлено твори віденської анімалістичної скульптури, що їх частіше називають просто «віденською бронзою».
Працівниками музею було проведено серйозну роботу з підготовки цієї виставки. Адже в колекції пана Хареса Юссефа ці мистецькі твори з'являлися досить спонтанно. Пан Харес навіть не знав імен творців багатьох робіт своєї колекції. Відкриття виставки меценат відвідати не зміг, позаяк перебував за межами України. Лідія Шульженко, піар-менеджер компанії Hares Group, президентом якої є пан Харес, розповіла кореспондентові «УМ»:
— Цій колекції вже понад десять років, і збиралась вона практично по всьому світу. На виставці презентовано лише західноєвропейську її частину. Історія експонатів дуже різна. Багато скульптурок панові Харесу дарували, багато він сам купував у антикварних крамничках.
— Як власник колекції відреагував на те, що скульптури з його зібрання нарешті мають назви і знають імена своїх творців?
— Звісно, Харес відреагував дуже позитивно, бо в нього самого на це просто не було часу. Зараз збір анімалістичної колекції призупинено, бо президент Hares Group захопився, я б навіть сказала «захворів», античністю. Тому долю цієї колекції має визначити аукціон, який відбудеться за кілька місяців.
Харес Юссеф народився в невеличкому містечку Латанія (Сирія) 1964 року. По закінченні школи вирушив в Україну, де почав навчатися у військовому училищі. Проте військова кар'єра його не приваблювала, він полишив навчання і повернувся додому. Проте 1989 року пан Харес повертається до Києва, вступає в державний економічний університет і починає серйозно займатися бізнесом. 2001 року Харес Юссеф отримує українське громадянство. Його завжди цікавило мистецтво. Пан Харес мріє займатися скульптурою та літературою. Хоча поки що йому гостро бракує часу. Харес Юссеф провадить активну благодійну діяльність: підтримує мистецькі та оздоровчі проекти. Але не надто це афішує.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
