«Засуджена» земля

      Майно та статки, як відомо, приносять не тільки радість — часто буває, що люди стають жертвами своєї власності. І буває особливо прикро, коли йдеться не про «шалені» гроші, які падають на голову зненацька, а про кровно зароблене за ціле життя.

      Колективне сільськогосподарське підприємство «Житомирбджолопром», на перший погляд, аж ніяк не належить до числа найприбутковіших — обсяги виробництва тут не найвищі, прибутки теж не зашкалюють. Але найбільша цінність КСП, а заодно його найгіркіша біда — чималий шмат землі практично в центрі Житомира. «І якщо пустити її під житлове будівництво!» — мрійливо підраховують можливі прибутки деякі підприємливі громадяни. І ніхто не думає, що в нинішніх власників колективного господарства, переважно пенсіонерів та інвалідів, може бути інша думка.

Заяви на стіл!

      Житомирська обласна контора бджільництва, проіснувавши під такою вивіскою не одне десятиліття, наприкінці 90-х припинила своє існування як державна структура. 23 працівники, колишні і нинішні, отримавши на руки майнові сертифікати, скористалися своїм правом і приватизували рідне підприємство. Хазяйнували як уміли — намагалися і прибутки отримувати, і проводити розпаювання. До минулого літа ніщо не віщувало бурі. Але потім працівники відчули до себе живий інтерес.

      «До нас почали приїжджати незнайомі люди. Вони мали точні адреси всіх наших працівників, приїжджали до кожного і обіцяли золоті гори, — розповідає Олександр Іщенко, син працівниці господарства, яка віддала підприємству 40 років. — Тому, хто не дуже вірив, клялися, що вкладуть у наше КСП інвестиції, що воно почне працювати по-новому. І водночас пропонували продати свій пай. Пропонували гроші, щоправда, небагато. А взамін вимагали видати доручення на право представляти корпоративні інтереси і написати заяву про вихід із господарства».

      Багато працівників, переважно пенсіонери, коли їм сказали — або продаєте зараз, або потім втратите усе, погодились на умови почесної капітуляції. Деякі заперечили: це, мовляв, треба вирішувати на загальних зборах пайовиків, адже все має бути зроблено відповідно до чинного законодавства. Тим паче, необхідно ще закінчити розпаювання.

      Далі події закрутилися, мов у прискореному кіно. «Проходить якийсь час, я телефоную до керівника КСП, а він каже — підприємство продали, тепер там новий господар, я уже здав печатку і тепер там я уже ніхто». Довелося звернутися до державного реєстратора. Відповідь на запит просто ошелешила: знайомитись з документами, панове пайовики, вам уже не можна — ви уже не співвласники, а засновниками є дві людини — Пащенко Дмитро Миколайович і Пащенко Галина Іванівна. «Але ж вони ніколи не працювали в нашому КСП, як вони стали єдиноправними господарями? — риторично запитує Олександр Іщенко. — І чому колишній директор зi спокійною совістю віддав їм печатку?».

Із суду в суд

      Найбільше обурило пенсіонерів, що їх виключено зі складу «Житомирбджолопрому». «Подаємо позов до суду!» — вирішили вони. І невдовзі позов від імені одного з пайовиків — Клари Пилипівни Іщенко — ліг на стіл судді Богунського суду, за місцем юридичної адреси підприємства.

      Невдовзі суд ухвалює рішення — накласти арешт на адміністративну будівлю «Житомирбджолопрому». Потім, коли з'ясувалося, що ніхто з працівників не був присутнім на вікопомних зборах, коли їх «заочно» виключали зі списку пайовиків, суд наклав арешт на весь майновий комплекс підприємства. Був і третій позов — із вимогою скасувати рішення неправомірних зборів.

      Усі документи, які мав у своєму розпорядженні суд, зводилися до того, що неправомірне рішення треба скасувати. Феміда дала змогу відповідачам знайти докази своєї правоти, відклавши прийняття ухвали. Але ті вирішили змінити суд. А щоб змінити юридичну адресу підприємства, уклали договір оренди підприємства з проектною організацією «Житомиргазбуд», яку очолює... чоловік Галини Іванівни.

      Таким чином, справа переходить до Корольовського суду міста Житомира. І тут Феміда ухвалює діаметрально протилежне рішення: зняти арешт на адміністративний будинок. «Я, звичайно, не можу коментувати наше судочинство, але, як на мою суб'єктивну думку, засідання проходило досить дивно, — каже Олександр Іщенко. — Нічого сказати я не міг, мене кілька разів переривали, зупиняли. Хоча я поводив себе надзвичайно коректно».

Слідство ведуть адвокати

      Судова епопея триває й донині. Тепер справу розглядає Апеляційний суд. Але, на думку Олександра Іщенка, не враховує деяких нововиявлених обставин, завірених офіційних документів, які суттєво міняють хід розгляду. Адвокати, щоби їх здобути, навіть провели невеличке «кримінальне розслідування». Прості люди, які ще недавно були власниками підприємства, нині перебувають у розгубленості. Більшість із них — пенсіонери, люди похилого віку, інваліди першої групи з вадами зору та неможливістю вільно пересуватися. Двоє пайовиків за час епопеї судових суперечок померли. «І тоді їх просто виключили зі списку — хоча, за законом, їхні діти, дружина мають право на спадщину», — каже пан Іщенко.

      Нині суперечки між двома сторонами — Олександром Іщенком та Галиною Пащенко — вирішують одне, здавалося би, суто технічне питання: знімати чи не знімати арешт із майнового комплексу.

      «Я категорично проти цього, — заявляє пан Олександр. — Адже, якщо буде знято арешт, ми не зможемо виконати справедливе рішення суду. І ті люди, які ним володіють, можуть продати це майно, передати його з балансу кому завгодно — для цього вистачить одного дня. Перший арешт знято, і обжалувати це рішення можна тільки у Верховному Суді протягом трьох місяців. Але всі чудово розуміють: поки заяву там розглядатимуть, від підприємства нічого не залишиться. Вже нині нові засновники ухвалили рішення про припинення діяльності «Житомирбджолопрому».

       Галина Іванівна, хоч дивиться на цю ситуацію по-іншому, у розмові з кореспондентом «УМ» коментувати події відмовилася. «Нині справа перебуває у суді, і ми зможемо говорити з вами тільки після закінчення судових слухань», — заявила вона.

      ...Процес і справді може затягнутися до нескінченості, аж до Європейського Суду із прав людини включно, але чи стане від цього легше людям, які так і не зрозуміли, що трапилося з їхньою власністю?

Лев ЮРСЬКИЙ.