«Кульбітна» відзнака

      Для невтаємничених повідомляємо, що загадкове M&S розшифровується як Мацкевич Петро і Сладкевич Ксенія (видавництво «Кальварія»). Мережевий часопис «Кульбіт» теж до «Кальварії» має безпосереднє відношення.

      Заручившись підтримкою смачних алкогольних спонсорів, солідно-шляхетною присутністю представників дипломатичного корпусу в Україні (Андріс Вілцанс, Лаура Рейніля, Ханні Хювярінен та Жан-П'єр Фрьолі) та гостинністю тусовочного кнайп-клубу «Купідон», кальварійська команда взялася хвацько «роздавати слонів». Під роздачу потрапили чотири неспеціалізовані й орієнтовані на широку аудиторію ЗМІ та два журналісти, які регулярно висвітлюють сучасний «культурний ландшафт». Назви видань та імена переможців визначалися «за результатами моніторингу ЗМІ за 2006 рік». Моніторили, звісно ж, самі кальварійці тісним товариством. «Культурними провідниками — 2006» стали часописи «Афіша», «Експерт Україна», газета «Без цензури», ТРК «Радіо Ера FM» та журністи Михайло Бриних та Олександр Красюк. Переможцям вручали шотландське віскі «Роб Рой» у неймовірно гарнюній святковій упаковці, чилійський Совіньйон, альбом «20 художників України» від галереї «Ательє Карась», книжки від видавництва «Кальварія» і, звісно ж, троянди. Щоб людське щастя «культурних» журналістів мало «рівних два крила»: «красиве і корисне». На спеціальні відзнаки від власника «Купідона» Федора Баландіна здобувся Інтернет-портал «СУМНО», а Євген Карась вирішив нагородити своїх улюблених журналістів Дмитра Десятерика (його на врученні не було) та Ольгу Петрову. Музикували на церемонії фольк-гурт «Рун» та акапельна формація GALANTE SOLO.

      Щоб присутніх від споглядання лауреатських «Роб Роя» та Совіньйона не «задушила жаба», організатори вирішили розіграти між гостями по пляшці цих напоїв, влаштувавши міні-вікторину. Вино виграла Ірена Карпа, а віскі — Наталка Дмитренко.

      Відверто кажучи, журналісти-лауреати Красюк з Бринихом мали дещо знічений вигляд. Не надто привчена наша братія до меду. Видання, які надають свої шпальти для висвітлення культурного процесу (справжнього, а не амебно-барануватого) в Україні можна порахувати на пальцях однієї руки. А матеріали на тему культури — нині найменш оплачувані. Принаймні навряд чи сучасний вітчизняний культурний оглядач чи літературний критик може дозволити з власного гонорару купити собі бодай на свято «Роб Рой».

НИМИДОРА.

ПРЯМА МОВА

Петро Мацкевич, головний редактор видавництва «Кальварія»:

      — Не пам'ятаю, хто перший озвучив ідею започаткувати цю премію. Перед тим, як її придумати, ми перелопатили всю україномовну пресу і з жахом виявили, що в Україні з кожним кварталом ті шпальти газет і журналів, де пишуть про культуру, або скорочуються, або й узагалі зникають. А рівень матеріалів, присвячених культурі, — взагалі нижче плінтуса, тобто не витримує жодної критики. Виняток становлять матеріали буквально декількох журналістів.Скажу відверто, нас це просто образило. Як на мене, головні редактори більшості українських ЗМІ самі не тямлять, що коять. Адже найцікавіша інформація для читачів усіх без винятку регіонів України — це інформація не на економічну чи політичну тематику, а саме на тематику культурну. Крім того, саме культурницька інформація формує людські смаки і світогляд. Тому журналісти, які пишуть про культуру і пишуть добре, варті того, щоб їх відзначити. Мене недавно страшенно роздратувало гасло на Першому Національному телеканалі: «Буде хліб, буде й пісня». Як на мене, такі гасла дебілізують країну. Бо хліб буде лише тоді, коли є пісня.