На відміну від львівських, франківських чи одеських гуртів, які рано чи пізно переїздять до Києва чи Москви і стають столичними, два відомі гурти LЮК і 5nizzа у Харків повертаються завжди, творячи тим самим його музичне обличчя і стиль («Снится город с белыми домами под электропроводами — и на всех одна звезда»). «УМ» зустрілася з одним із учасників харківського дуету (і зважаючи на кількість звуків, яку ці двоє видають одночасно, мабуть, оркестру) Сергієм Бабкіним перед спектаклем «Емігранти», у якому він бере участь.
Насамперед Сергій називає себе актором молодіжного харківського «Театру 19», а потім уже гітаристом та бек-вокалістом 5nizz-и, і паралельно автором двох сольних альбомів — «УРА!»(2004), «БИС!» (2005) і «СЫН» (2005) (пісні для перших двох були записані в один день, тому «СЫН» вважається другим альбомом музиканта). Але кожен із цих образів є окремим, самодостатнім і виконаним на відмінно. Всі шість акторських ролей Бабкін називає улюбленими і вдалими, пісні 5nizz-и співають і в Німеччині, і в Росії — чоловікам подобається правда-матка у геніальних текстах, а жіноча аудиторія вважає карі очі Сергія найдобрішими у світі і впадає в транс, коли він виконує переспівану «п'ятничну» пісню «Забери» («Запусти себя в кратеры моей души. Дыши, дыши, я сам нажму все клапаны»). На підході два сольні альбоми: 5nizz-и і Бабкіна — з цього ми і почали.