Джерард Батлер у фiльмi «300».
На одному з американських кіноблогів — крик душі: «Доки ж Голлівуд запрошуватиме британців на ролі грецьких царів?». Це з приводу того, що в ролі Леоніда виступив шотландський актор Джерард Батлер. Інші ЗМІ цілком резонно зауважують, що Батлер «завдяки ролі Леоніда катапультувався у вищий ешелон голлівудських кінокоролів».
Джерард Джеймс Батлер, або просто Джеррі, як він просить себе називати, прийшов на цей світ 13 листопада 1969 року у Глазго. Ще дитиною разом із батьками та старшим братом і сестрою певний час мешкав у Канаді. Після розлучення мати разом із дітьми повернулася до Шотландії і виховувала їх самостійно до другого заміжжя. Саме мати прищепила хлопцеві любов до кіно та мрії про акторську кар'єру — щовихідних вона водила дітей до кінотеатру. Відтак підлітком Джеррі виступав на сцені шотландського молодіжного театру, в аматорських постановках тощо.
Але бажання мати «надійний кусень хліба» змусило молодика закінчити юридичний факультет університету Глазго. Хоча невдовзі Батлер зрозумів — це не його. Вже через тиждень після здобуття ліцензії правника його звільнили з юридичної фірми, де Джерард знайшов свою першу роботу.
Юнак відбув до британської столиці кіно та театру — Лондона. Там у кав'ярні випадково познайомився з актором Стівеном Берковим — так і потрапив на професійну театральну сцену. Батлер виконав головну роль наркомана у сценічній постановці «На голці»; завдяки цій історії, перенесеній у кіно, прославився актор Еван Макгрегор. А Батлер свою першу кінороль отримав через рік, у фільмі «Місіс Браун» (1997). Цікаво, що під час перерви у зйомках цієї стрічки Джерард якось прогулювався разом із мамою берегом річки і помітив хлопчика, який тонув. Батлер урятував малого, за що був відзначений «Відзнакою за хоробрість» Королівського гуманістичного товариства.
Кінокар'єра пішла вгору завдяки ролям у бондівському фільмі «Помри, але не завтра» (1997) та стрічці «Історія мумії» (1998). Британська преса навіть називала Джерарда Батлера головним претендентом на наступного виконавця ролі Джеймса Бонда, але зрештою продюсери «бондіани» обрали Деніела Крейга. Батлеру ж не варто ображатися, бо, втративши Бонда, він здобув цілу низку «королівсько-історичних» персонажів. Спочатку, у 2000 році, виконав роль славетного завойовника Аттіли в однойменному американському телесеріалі. Закріпившись у Голлівуді, Джеррі позбувся свого шотландського акценту, і постановник фільмів жахів Вес Крейвен зняв його в ролі румунського вампіра у стрічці «Дракула-2000».
Уже як знана зірка, Батлер знявся у «Царстві вогню» (2002) та в другій частині фільму «Лара Крофт — розкрадачка гробниць», де його партнеркою була сама Анджеліна Джолі. Успіх було закріплено у фантастичній стрічці «Лінія часу». А найбільша слава прийшла до шотландського актора завдяки головній ролі в екранізації мюзиклу музичного генія ХХ століття Ендрю Ллойд Уеббера «Привид опери» (2005). У цьому музичному фільмі Батлер виконав усі вокальні партії, які невдовзі стали світовими хітами і були розтиражовані іншими виконавцями. Такий успіх — не випадковість, оскільки Баталер упродовж кількох років був солістом шотландської рок-групи «Спід» («Швидкість») і заявляє, що спів є для нього другим захопленням після акторства.
Загалом у доробку Батлера — роботи в 30 художніх та телевізійних фільмах. Після «300 спартанців» він уже встиг закінчити зйомки в картині «Метелики на колесах», де його партнерами були Пірс Броснан та Марія Белло.
Джерард Батлер обдарований надзвичайним почуттям гумору, є улюбленцем жінок (хоча залишається неодруженим), та й із зовнішністю в нього все гаразд — читачі британського часопису «Хелло!» назвали його найвродливішим чоловіком 2005 року.
Джерард Батлер:
«При виборі ролі для мене найважливішим є сценарій — він має мене зворушити. Хоча донедавна я не завжди керувався якістю пропонованої ролі. Ще кілька років тому для мене великим щастям було те, що мені взагалі пропонували прочитати якийсь сценарій. Потрібно було заробляти на життя, оплачувати рахунки. На щастя, тепер я не повинен братися за все, що мені пропонують».
«Я мав страшенний мандраж перед прослуховуванням у Ендрю Ллойда Вебера. Він попросив мене заспівати «Музику ночі», одну з кращих арій із «Привиду опери». У мене тремтіли коліна, це було несамовите переживання, бо я відразу розпочав ідентифікувати себе з Привидом... Але таки отримав цю роль. Це був найвищий виклик у всій моїй кар'єрі».
«Я завжди любив співати — у нас родина така, з шотландсько-ірландським корінням. Я люблю рок-н-рол, особливо гострий рок, але й романтичні балади також. Але що цікаво, після «Привида опери» в мене якось відпало бажання співати. Колись я співав безупинно, доводячи інших до сказу. А тепер, коли знайомі просять заспівати, щоб довести, що я став «справжнім співаком», я їм відповідаю: «Fuck off».
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
