Відтоді, як журнал Nature — авторитетне у світі наукове видання — заявив, що «верхівка Академії наук має владу для контролю найважливіших аспектів наукового життя в Україні, а українська система науки — архаїчна й потребує негайного реформування», у НАНУ тривають жваві дискусії. Адже логічно, що після таких слів західних експертів українські вчені обурилися. І відгукнулися на ці «компліменти» порівняльним аналізом якості й кількості вітчизняного наукового продукту. Мораль таких, здебільшого безплідних, обговорень проста: головною проблемою української науки є конфлікт поколінь. Молодь уже може замінити старше покоління, а старші ще хочуть працювати. Хоча середній вік академіків-корифеїв НАНУ вже доволі солідний — 71 рік.
На сьогодні в структурі Національної академії наук України працює 174 науково-дослідних інститути та установи. При цьому, відповідно до статистичних даних організації Thomson Scientific (ISI), вчені НАНУ публікують приблизно 1500 наукових статей на рік — це третина від доробку одного лише британського Манчестерського університету. На думку опонентів академії, працівники НАНУ не зацікавлені у здійсненні незалежного оцінювання їхньої наукової діяльності. Більшості вчених в Україні немає чим хвалитися щодо цитування своїх робіт. Тому інформація про зацікавлення міжнародною науковою громадськістю працями українських науковців не береться до уваги ні при розподілі коштів на дослідження, ні при виборах до Національної академії наук.
Західні експерти вважають, що керівники НАНУ бояться конкуренції та втрати впливу. Так, спроба створити більш тісні зв'язки між Україною та західноєвропейськими установами шляхом приєднання України до GEANT — швидкісної європейської мережі передачі даних — була невдалою. Без ентузіазму користуються українські вчені і своїм правом одержувати кошти від Євросоюзу на дослідження: нині вони беруть участь лише в семи з тисяч (!) проектів, які фінансує ЄС.
Цікаво, що в дискусії «реформувати чи розформувати НАНУ» є розбіжності в поглядах не лише українських і західних експертів. Навіть серед наших учених немає згоди щодо того, чого ж вартий насправді вітчизняний науково-технічний потенціал. «Українські вчені справжньої науки не бачили. Тому оцінка роботи НАНУ тими, хто працює в Україні, й нашими співвітчизниками, які працюють за кордоном, різна. Навіть 10—15 відсотків тих науковців, які бували за кордоном, а нині працюють тут, вважають, що українську науку слід реформувати», — зазначив «УМ» співробітник Інституту фізики напівпровідників НАНУ Федір Васько.
Сьогодні як в Україні, так і за кордоном є багато охочих критикувати Академію наук. Проте держава зіграла не останню роль у тому, як виглядає ця структура. У 90-х роках грошей у науці не платили і всі більш-менш тямущі люди розбігалися. Тим же, хто залишався, вже було не до високоінтелектуальних мудрувань — більше турбували думки про хліб насущний. Представники академії тоді скаржилися, що їхні інститути перетворилися на вбогі соцзабези для вчених.
Протягом останніх років соціальний статус науковців, разом із зарплатою, трохи підвищився. Проте рівень технічного оснащення академічних установ залишається дуже далеким від цивілізованого. Це, зокрема, пов'язане з тим, що наукове обладнання практично не фінансується: оновлення можливе лише за допомогою надзвичайно лімітованих коштів іноземних грантів, які є ні чим іншим як благодійною допомогою.
Сучасна українська наука має потенціал у таких галузях, як матеріалознавство, енергетика, радіоастрономія, теоретична фізика та дослідження у галузі сільського господарства. І, на думку західних експертів, нашій державі варто зосередити свої ресурси в цих напрямах, а від інших, де українські вчені не можуть бути конкурентоспроможними, слід взагалі відмовитися.
Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>
У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>
Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>
Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>
