З музейних скринь

      Першою виставкою в оновленій експозиції музею стала виставка портретного живопису ХIХ століття «Таїна обличчя». У представлених портретах позаминулого століття найцікавішим і найзагадковішим є те, що автори багатьох робіт — досі невідомі. Адже поряд із знаними майстрами живопису, такими як А. Петцольд, І.-Б. Лампі (старший), І. Рєпнін, представлені роботи художниці-аматорки Глафіри Псьол, учениці Тараса Шевченка часів його мешкання в Яготині, й роботи зовсім невідомих художників. У ХIХ столітті поряд із фаховими художниками працювало багато цехових майстрів, художників-самоуків, які вчилися ремеслу у приватних майстернях.

      У зв'язку з Вітчизняною війною 1812 року експозиція містить чимало портретів військовиків, таких собі «очаровательних франтов минувших лет». Є тут і портрет поміщика П. Енгельгарда пензля А. Петцольда. Старовиною дихають на глядачів портрети Г. Квітки-Основ'яненка, П. Куліша, М. Гулака, Г. Сковороди пензля невідомих художників. У той час у живописі працювала численна і переважно анонімна група портретистів-кріпаків. На виставці можна побачити зображення поміщиків, селян, науковців та військових в інтер'єрах Шевченкової епохи; академічні портрети та роботи з елементами примітивізму. Дивує, наскільки велике і повне уявлення не лише про портретний жанр, а й про все ХIХ століття дає така доволі лаконічна виставка. 

      Крім таємничих портретів, колектив музею підготував іще багато приємних подарунків. 9 березня одним із перших глядачів оновленої експозиції став Президент Віктор Ющенко, якого працівники музею Шевченка вважають своїм справжнім другом.

      Для всіх охочих музей працює у звичному режимі. Детальніше про плани музею «УМ» розповіла Юлія Шиленко, головний зберігач Національного музею Тараса Шевченка:

— Загалом фонди нашого музею дуже великі, вони нараховують 80 тисяч одиниць. Тож показати все в межах експозиції неможливо. 22 грудня 2006 року відкрилася оновлена експозиція, вона значно менша, ніж попередня, близько 700 експонатів (було чотири тисячі). Експонати, які не ввійшли в формат постійної експозиції, ми виставлятимемо у межах змінюваних виставок. Це дозволятиме не перевантажувати експозицію і водночас показати людям якнайбільше тих скарбів, які має музей. Проект так і назвали «Скарби». Виставка «Таїна облич» — перша частина цього проекту. Другу частину проекту, яку ми відкрили вчора, безпосередньо в день народження Шевченка, представляє графіку ХIХ століття і живопис ХХ століття (Шишко, Манишин, Марчук). Окрему залу займають роботи Марії Приймаченко. Ще одну — вироби ужитково-декоративного мистецтва. Представлено такі речі, які на моїй пам’яті (а я працюю в музеї майже двадцять років) жодного разу не виставлялися. Окрему залу ми надали скульптурі. Ще в одній — експонуватимуться речі з зібрання Куліша, Костомарова (речей, переданих його нащадками, маємо особливо багато), зібрання братів Лазаревських, Лаврових. Крім того, значно більше, ніж раніше, музейної площі виділятимуть для робіт сучасних художників, чия творчість так чи інак стосується шевченкіани.

      — Рішення представляти якнайбільше зібрань із фондів — це така собі відповідь людям, які в боротьбі за приміщення музею здіймали галас про те, що експонати зберігаються в неналежних умовах?

      — Певним чином — так. Ми хочемо, щоб усі побачили, що стан експонатів із фондів — ідеальний. Я маю нагоду порівнювати стан експонатів із різних музеїв України. Не потрібно бути експертом, щоб побачити, наскільки експонати Національного музею Тараса Шевченка доглянуті порівняно з експонатами інших українських музеїв.