— Хелен, ви постійно перебуваєте в роз'їздах на зйомках фільмів, виступаєте в театрах Лондона, на Бродвеї у Нью-Йорку. То де ж ваш дім?
— Головним чином у Каліфорнії, а вже потім — у Лондоні. У Нью-Йорку ми з чоловіком винаймаємо квартиру в районі Челсі. Нам надзвичайно подобається Каліфорнія — коричневі гори, дикі рослини. Я також дуже люблю старий Голлівуд. Я молюся, щоб Голлівудський бульвар повернувся до часів своєї старої слави. Як вони могли дозволити, щоб така перлина прийшла в такий занепад! Але якби мені довелося обирати лише одне місце для життя, то я обрала б Лондон. Там моя родина, моя країна, моя культура.
— У середині 70-х років минулого століття ви цілий рік мандрували Африкою та Америкою з експериментальною театральною групою режисера Пітера Брука, виступали перед тубільцями і збирачами фруктів. Що підштовхнуло вас до такого кроку?
— Частково — моя схильність до радикальних вчинків, але головним мотивом було бажання фахового вдосконалення. У ті часи я не забивала собі голову різного роду кар'єрними міркуваннями, мене не цікавили зйомки в кіно. Я просто прагнула навчатися в Пітера Брука. Це дійсно був час радикальних експериментів. Наша трупа була дуже строкатою в етнічному та віковому сенсі. Нашими глядачами могли бути пара туземців і коза, або кілька тисяч бедуїнів на верблюдах. Ми розстеляли велетенський килим серед пустелі й грали виставу без слів, практично не використовуючи міміку, спілкуючись лише мовою жестів і пластики, під акомпонемент народних музичних інструментів.
— Чи вдалося вам відвідати місця, пов'язані з історією вашої родини під час останньої поїздки до Росії?
— До останнього часу мені практично нічого не було відомо про моє російське коріння. Мого дідуся не стало, коли мені було сім років, а невдовзі померла і бабуся. Їхні листи, папери, документи всі ці роки зберігалися в нашому будинку, але я не володію російською мовою, тому не могла їх прочитати. Під час зйомок останньої частини телесеріалу «Головний підозрюваний» я познайомилася з російським актором Олегом Меншиковим і його перекладачем, якого потім і запросила зайнятися паперами дідуся. У мого батька були дуже непрості стосунки з дідусем, який був переконаним монархістом і так і не примирився з падінням царського режиму в Росії. А батько, залишаючись у душі росіянином, мав крайні ліві політичні переконання й при цьому намагався обірвати всі зв'язки з батьківщиною. Лиш незадовго перед приїздом до Росії я дізналася, що наше родинне помістя було неподалік Смоленська. Під час прогулянки Кремлем в одній із зал знайшла ім'я мого прапрапрапрадіда, фельдмаршала Каменського, який воював проти Наполеона. В дитинстві у мене були романтичні уявлення про Росію, які не мали нічого спільного з реальністю. Моя уява змальовувала засніжені простори, якими несуться трійки, та розкішні дворянські бали.
— Чи змінилися ваші антимонархістські й ліві переконання та ставлення до Єлизавети ІІ після зйомок у фільмі «Королева»?
— Мене захоплює те, що в Єлизавети ІІ немає марнославства. Ще в молоді роки королева вірила в поняття обов'язку та самопожертви. Тепер над таким іронізують, але я вважаю ці риси надзвичайно схвальними. Я дійсно полюбила королеву, зігравши її. Хоча намагаюсь відмовлятися грати осіб, які ще живі, оскільки актор у такому випадку опиняється у заздалегідь програшній ситуації: ти ніколи і наполовину не зможеш бути таким цікавим, як реальна особа.
Щодо моїх лівих поглядів, то я, звичайно, не комуністка. Але вважаю, що все зав'язано на економіці. Капіталізм не зазнав змін. Погляньте лиш на справу компанії «Енрон». Усе тут базується на жадобі та бажанні нажитися за рахунок інших. Але незважаючи на всі недоліки, Америка є великою країною. Тільки має окремі ракові пухлини, наприклад, вільний доступ населення до зброї, від якої гинуть тисячі потенційно геніальних американців.
За матерiалами сайтiв «Перейд», «Прем'єр» (США), «Обсервер» та Бi-Бi-Сi (Британiя).
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
