«Чим більший голод, тим сильніше затямлюєш, як мало треба. День зживається повнокровніше, ніж десятиліття. Час ніби спиняється, мить пронизує вічним. Ніде і ні в кому немає загрози — безмовно підказує душа, відчувши свою вічністість. Жодних гризот минулого, жодних тривог за майбутнє — така дія вічнолюбові», — розмірковує письменник Євген Пашковський. Євген Пашковський, лауреат Шевченківської премії 2001 року, глибока і дуже незвичайна людина. Щороку він, за власними методиками, «жорстоко» голодує і називає це духовним чином. Що таке голодування задля душі?
Цим досвідом письменник ділиться із читачами «УМ» у час передвеликоднього Великого посту.