Земна трагедія людей «із підземелля»

      Ніч на 13 грудня для трудящих Державної холдингової компанії «Павлоградвугілля» виявилася знаменною. Гірники традиційно рапортували про дострокове виконання річного завдання з видобутку «чорного золота». Звісно, у таких випадках прийнято звитяжців заохочувати. І однією з найпривабливіших нагород тут стало відзначення кращих путівками до пансіонату «Золотий колос» в Алушті. Може, не в найкращий «курортний» час, та все ж таки... Кандидатів на поїздку визначали обидва профспілкові комітети безпосередньо на шахтах. Отже, на кожному з десяти підприємств відібрали по вісім чоловік. І коли тепер говорять, що це були кращі з кращих, у тому ніскільки не доводиться сумніватися. Шахтарська праця колективна, тож кожного справді видно наскрізь. Та й профспілки працюють зовсім не для «галочки». Тож кандидатів відбирали по справедливості. Звісно, їх називали везунчиками. Ще б пак — після важкого трудового року відпочити в Алушті, хай і зимовій, але все одно гарній! Хоча без незадоволених не обійшлося. Тепер же вони, у свою чергу, себе вважають везунчиками, якщо таке слово у подібному випадку взагалі прийнятне.

      Доставляти володарів путівок до курорту вирішили двома автобусами. Машини вже звично вирішили орендувати на одному з павлоградських приватних підприємств. Його послугами, за зізнанням голови обласного об'єднання Незалежної профспілки гірників України Олексія Бакірова, вважай, ціле літо користувалися. До того ж возили гірників переважно до Рибачого, шлях до якого від Алушти позначений значно крутішими перевалами, аніж той, де трапилася нинішня трагедія. Тож про найгірше не думалося навіть у найжахливішому сні.

      Мимоволі виникає питання: чому не скористалися автобусами, які має у розпорядженні кожна шахта для підвезення гірників?

      — Тому що на весь холдинг немає автобуса, молодшого 13 років, — стверджує Бакіров. — Отже, теж не гріх проаналізувати, чим ми доставляємо людей на шахти. Як би там не було, наші автобуси долають відстані щонайбільше 20 кілометрів. А це приватне підприємство постійно возить людей до Харкова, себто спеціалізується на міжміських рейсах. 

      На те ж, що до Алушти вирушила машина, вік якої, кажуть, і взагалі 18 років (за іншими даними — й усі 23(!)) сягнув, ніхто уваги не звернув...

«Там ваші розбилися...»

      Обидва автобуси з гірниками мали вирушати з Павлограда о 9 -й годині ранку 17 грудня. Затрималися з від'їздом хвилин на десять. Один молодий гірник забіг до салону буквально останньої миті, і тепер виявився серед загиблих. Ще хтось і взагалі запізнився, тож доганяв товаришів на поїзді. А тепер вважає, що народився у сорочці.

      Курортникам із шахти «Степової» не встигли вчасно оформити документи. Тому вони виїхали до Алушти на мікроавтобусі свого підприємства.

      Як тепер повідомляє лікар територіальної профспілкової організації працівників вугільної промисловості України Василь Доценко, котрий супроводжував шахтарську делегацію до «Золотого колоса», ця поїздка видалася зовсім непростою. Сам він їхав у замикаючому автобусі, що лиха доля обминула. Але і їхня машина не один раз зупинялася через перегрів колодок гальм. Черговий вимушений перекур спіткав їх неподалік від повороту на село Ізобільне. Ледь водії зайнялися оглядом автобуса, як зупинилася зустрічна «швидка допомога», фельдшер якої й повідомив страшну звістку: «Там ваші розбилися, багато трупів». Отже, своїх обігнали, навіть не підозрюючи, що вони потрапили в біду.

      У зворотному напрямі вирушили пішки. Коли хвилин за п'ятнадцять дійшли, картину побачили жахливу: автобус лежав на дні десятиметрової яруги розламаний навпіл, а бійці Міністерства з надзвичайних ситуацій витягували людей, на яких було страшно глянути. Усіх потерпілих дістали до 23-ї години і розвезли: кого — в морг, кого — в лікарню.

      Повідомив Василь Доценко і про передбачення їхнього водія стосовно причини аварії — мовляв, автобус спускався на нейтральній швидкості, а коли гальма не утримували, його колега намагався ввімкнути коробку передач. Отже, доводиться говорити про недосвідченість шофера, всього-на-всього 23-річного. Хоча остаточні висновки стануть відомими лише після експертизи.

      До того ж сам водій залишився живим, вистрибнувши з автобуса останньої миті. А от його напарник загинув.

      — У Криму всі правила шляхового руху написані кров'ю, — категорично заявляє вищезгадуваний Олексій Бакіров, який вирушив на місце події відразу після страшної звістки. — Досить сказати, що перевали взимку ніколи не посипають  піском. А на тому, де сталася біда з нашим автобусом, не горить жодна лампочка, і жоден уловлюючий тупик не освітлений. Та й Державтоінспекція повинна наші автобуси супроводжувати акуратно, скажімо, аж так, щоб сам Шумахер мав би сісти за кермо і спустити обидві машини донизу. Міністр транспорту Кірпа тепер повідомляє, що навіть у Києві є троси. А на кримських перевалах, де буквально через кожен метр висять вінки на пам'ять про загиблих у тамтешніх автокатастрофах, немає. То, може, замість того, щоб у столиці четверту смугу робити, слід приділити увагу трасам значно важливішим?

Найбільший жах — на «Благодатній»

      Списки загиблих вивісили у вестибюлі адміністративної будівлі ДХК «Павлоградвугілля». З них видно, що найбільших втрат зазнала шахта «Благодатна». Відразу шестеро гірників, які на ній працювали, загинули на місці. Ще двоє, серед яких одна жінка, перебувають в алуштинській лікарні. Одного із загиблих гірників «Благодатної» — 32-річного Олега Мамотенка — поховали разом iз колегами з сусідньої шахти імені Героїв космосу Борисом Абаджі та Дмитром Марченком.

      — Він мене повинен ховати, а не я його... — не стримує сліз Єлисей Галінський, гірник з 33-річним стажем, який разом iз хлопцем працював тривалий час. — Починав Олег у шахтобудівельному управлінні, а потім перейшов на «Благодатну». Там працював комбайнером на дільниці підготовчих робіт №1. Техніку дуже любив... А як радів цій путівці! І говорив про те, що Новий рік yдома з сім'єю зустрічатиме... Його синочкові лише дев'ять років виповнилося...

      А Бориса Абаджі, гірничого диспетчера, відзначити заповітною путівкою, як кажуть, сам Бог велів. Саме 12 грудня, коли ДХК «Павлоградвугілля» рапортувала про виконання річного завдання, святкували його 50-річчя.

      30-річний начальник дільниці з тієї ж шахти Дмитро Марченко виявився одним з тих двох, що померли в алуштинській лікарні. Прийшов працювати відразу після закінчення вузу. Керувати ж дільницею йому довірили вже у 26-річному віці.

      — Згасла яскрава зірочка, — сказав на траурному мітингу директор шахти імені Героїв космосу Володимир Куклін. Це гірниче підприємство втратило чотирьох своїх працівників. Ще троє загиблих працювали на шахті імені Сташкова, і по одному — на «Дніпровській», «Павлоградській» та «Ювілейній». Єдина серед жертв аварії жінка — Ольга Онищенко — на «Ювілейній» працювала на доставці кріпильних матеріалів. 

   Усі похорони відбувалися переважно у шахтарських містах Павлограді, Тернівці та Першотравенську. А двох загиблих довелося транспортувати й взагалі за межі України — до Білорусі та Німеччини.

Пам'ятати і робити висновки

      Хоч до транспортних аварій нам, на превеликий жаль, не звикати, ця не може не вражати. Адже пішли з життя представники професії, яка сама по собі є небезпечною. Однак під землею їх Бог милував...

      Як повідомив міністр палива та енергетики України Сергій Єрмілов, першим грошову допомогу перерахував Чорноморнафтогаз.

      З бюджету Дніпропетровської області та Павлограда потерпілим сім'ям виділено по 10 тисяч гривень. Адже своїх батьків втратили відразу 27 дітей. За повідомленням голови Дніпропетровської облдержадміністрації Володимира Яцуби, усіх їх буде безкоштовно зараховано на навчання до вузів, які вони оберуть.

      Ну і, нарешті, оргвисновки. Як зазначив Володимир Яцуба, область проситиме уряд та Верховну Раду прийняти рішення щодо обов'язкового страхування транспортних засобів та бізнесу, що займається міжнародними та міжміськими перевезеннями. У самій же Дніпропетровській області самовільні перевезення заборонять, а фірми, які цим займаються, ретельно перевірять. Особливу увагу буде приділено автобусам, що експлуатуються понад 10 років. На цей рахунок уже є спеціальне розпорядження Президента Кучми, і стосується воно всієї держави.

      Чи зміниться ситуація на краще? Адже за останній час в Україні це вже третя автобусна аварія, яка позначилася масовою загибеллю людей. Та навіть на такому тлі у Західному Донбасі випадок особливий — за всю понад сорокарічну історію тутешнього вуглевидобутку стільки шахтарів водночас тут не втрачали. Найбільше — шість гірників — не так давно загинули у підземеллі шахти «Ювілейної». А тут — відразу шістнадцять (сімнадцятим став ще один водій автобуса). Як це могло статися? Таке запитання, здалося, читалося у кожних вустах мешканців шахтарського краю, і відповіді на нього не знаходилося...

А ТИМ ЧАСОМ

      На сьогодні з 19 постраждалих у ДТП під Алуштою, які перебувають в Алуштинській міській лікарні, троє чоловік знаходяться у вкрай тяжкому стані. Стан ще одного травмованого лікарі оцінюють як важкий. А 15 чоловік  перебувають на лікарняних ліжках у стані середньої важкості. Про це повідомили  в Міністерстві з питань надзвичайних ситуацій.