Україна проти України — за український хокей

23.12.2003

Україна — Латвiя — 7:1. Але не тi приїхали латишi... (Фото Євгена КОЛЕСНИКА.)

Ми, небайдужі до «найшвидшої гри у світі» — тренери, журналісти, уболівальники, хокеїсти, що грали на «Євро-челенджі», не хочемо цього. Не хочемо всім серцем. Хокей в Україні не повинен помирати через 40 років після початку своєї «київської радянської» біографії. Ми навiть закриємо очі на невдачі й помилки нашої команди. Глядачі, котрі протягом минулого уїк-енду підтримували «синьо-жовті» збірні в столичному Палаці спорту (в п'ятницю — менше, у неділю — майже аншлагом), вітають турнірні успіхи кремезних хлопців із ключками в руках і лейтмотивом бажають їм: «Ріжте лід ковзанами й надалі, і хай цей хокейний лід в Україні не переводиться».

...Нечасто київські любителі хокею можуть побачити подію такого масштабу в себе вдома. Етап євротурніру в українській столиці відбувся вдруге. Цього разу Київ вшанував дводенним візитом президента Міжнародної федерації хокею Рене Фазель. Хоча до рівня виконавської майстерності були зауваження...

«Це ж не гра, а балет», — оцінювали виступ нашої команди вболівальники протягом перших хвилин матчу збірних України і Латвії. При цьому фахівцям було відомо, що шведський тренер прибалтів Курт Лідстрем привіз на автобусі (що дуже втомило команду гостей) вельми слабкий склад — фактично лише гравців латвійських клубів. Та українська збірна на льоду поводилася нерішуче, немов була залякана наполегливістю атак незрозумілих суперників без прізвищ на спинах. Невдовзі «синьо-жовті» (прізвища яких, до речі, чомусь були вказані російською мовою) програвали «біло-бордовим» — 0:1. Влучний кидок номера 5 Яніса Спрукктса, виконаний на 7-й хвилині першого періоду, неабияк «завів» не лише кілька десятків латиських фанів на центральній трибуні, а й заснулих українських хокеїстів. Відлягло від серця уболівальникам, коли Роман Сальників з передачі Олександра Савицького зрівняв рахунок. Упродовж наступного періоду збірна України вразила ворота суперників чотирма шайбами, і глядачі вже скандували: «Мо-ло-дці!», а загалом гості зазнали найбільш нищівної поразки від збірної України в історії — 1:7.

В іншому поєдинку першого дня друга наша команда — так звана «збірна клубів», у складі якої не бракувало досвідчених хокеїстів-учасників чемпіонатів світу, з мінімальним рахунком обіграла лідера загального заліку «Євро-челенджу» — команду Данії.

Другий день турніру виявився не гіршим за перший. Матч між збірними ветеранів України і Росії, присвячений «40-річчю українського хокею», порадував сузір'ям гучних імен минулих літ і «перемогою дружби». Ясна річ, гра була не дуже активною з обох боків. Але ж виступали спортсмени під 50. Та, згадавши минулі перемоги, зірки радянського хокею розпалилися, і боротьба пішла «на ура». Основний час закінчився з рахунком 4:4. Буліти! Лише з четвертого разу українці змогли реалізувати хокейний пенальті — 13-й номер Анатолій Дьомін виявився нещасливим для суперників. А воротар господарів Васильєв не дав росiянам жодного разу засумніватися у своїй надійності.

Проте жодна з зірок не переймалася поразкою, адже це був чудовий привід зустрітися і побалакати про колишнє з колегами і товаришами. Зате ох і радів перемозі один із «будівничих» українського хокею Валентин Уткін! «Це просто свято», — поділився враженням тренер наших ветеранів.

Поєдинок між збірними Данії і України зібрав найбільшу кількість глядачів. Сподівання уболівальників виправдалися. Поєдинок завершився з рахунком 6:2 на нашу користь. Героєм матчу став форвард першої п'ятірки, гравець московського «Динамо» Вадим Шахрайчук, який хоч шайби й не закинув, проте активно допомагав передачами (трьома) забивайлам. Українці на 49-й хвилині вели вже 5:0, аж коли данець Томас Йонсен замкнув простріл під час позиційної атаки. Гра перемістилася на половину майданчика, де були ворота Ігоря Карпенка, «червоні» схожим чином реалізували чисельну більшість, і якби не «льодовий цербер» Карпенко, все могло б закінчитися для українців не так приємно.

Оскільки «друга збірна» обіграла й латишів, то вирішальним матчем став заключний поєдинок третього дня між двома нашими командами. Прогнозовано перемогли «старші». Наступний етап «Євро-челенджа» для українців тепер відбудеться в Австрії на початку лютого, де доведеться позмагатися з італійцями та голландцями і, звісно, доволі сильною командою господарів.

Надія ГОНЧАРУК.

Фото Євгена КОЛЕСНИКА.

А ТИМ ЧАСОМ...

Допомогти Києву в будівництві нової льодової арени висловила бажання Міжнародна федерація хокею. Таку заяву зробив її президент Рене Фазель, який у складі делегації хокейних функціонерів відвідав столичну мерію. За словами начальника Головного управління КМДА з фізичної культури і спорту Володимира Ромашка, присутнього на зустрічі з панм Фазелем, у 2004 році міська влада справді планує звести ще один хокейний палац — він розташовуватиметься у парковій зоні, вміщуватиме від 3 до 5 тисяч глядачів і буде облаштований повною інфраструктурою (паркінгами, заїздами, торговими центрами тощо).

ПРЯМА МОВА

Олександр Савицький, хокеїст національної збірної та київського «Сокола» (його визнали кращим гравцем матчу Україна-Латвія — 1 гол + 2 передачі):

— Ця відзнака належить не стільки мені, скільки всій збірній України, яка так добре зіграла в цьому поєдинку. Щодо закинутих шайб і асистувань, то просто вийшло, що я був поруч із хлопцями в потрібний момент.

Стосовно суперника. Так, по-перше, багато латвійських зірок не змогли приїхати в Україну. Хокеїсти їхнього нового складу в першому періоді поводили себе дуже активно, проте згодом швидко видихалися. За рахунок власної майстерності командної гри ми змогли досягти перемоги. Сiмома закинутими шайбами в наступних двох 20-хвилинках ми довели: перевага на нашому боці. Ми не розслаблювалися ні на хвилину. Це все завдяки тому, що зберегли командну єдність і розуміння.

Велерій Ширяєв, майже 40-річний капітан збірної, автор однієї закинутої шайби в матчі Україна — Данія:

— Наша публіка від таких турнірів відвикла. Тому велике спасибі тим, хто зміг нас підтримати на трибунах. Ми радіємо кожній новій людині, котра стала цікавитися долею вітчизняної хокейної збірної і завітала в ці дні до Палацу спорту. Глядач — це наче шостий польовий гравець. Ми грали з позитивним настроєм, який допомагав перемагати.

Вадим Шахрайчук, нападаючий збірної України:

— Ми хотіли показати свій клас, бо минулого року все-таки наша збірна поступилася данцям. Не кожного дня граєш удома. А перемога мала нагадати, що в нашій країні поки є хокей. Команда виходила на лід заради цього.

Нас дуже непокоїть те, що в Україні не приділяється належної уваги розвитку хокею. Я знаю, багато уболівальників до останнього моменту навіть не здогадувалися, що тут відбуватиметься великий турнір. Багато наших хлопців не змогли приїхати й зіграти, але що з того? Рахунок був би не 6:2, а 10:2. Замилили очі, а насправді тупцюємо на місці. У мене таке враження, що хокей наш доживає останні роки. 7:1, 6:2, всі ці перемоги — непогано, але насправді...

Перш за все, конче необхідне фінансування з боку спонсорів, бізнесменів, солідних людей, держави. В Білорусі є не байдужий до хокею президент. Ми ж покладаємо надіїї на Олександра Омельченка (президента ФХУ. — Авт.), котрий допомагає як може. Але цього замало...

Розмовляла Надія ГОНЧАРУК.

ТАБЛО

Данія — збірна клубів України (Україна-2)— 1:2

Шайби: Ларсен — Ніколаєв, Буточнов

Латвія — Україна — 1:7 (1:1, 0:4, 0:2)

Шайби: Спрукктс — Гніденко — 2, Сальников, Бобровников, В. Тимченко, Савицький, Семенченко

Латвія — Україна-2 — 2:5

Шайби: Спрукктс, Романовський — Ніколаєв — 2, Зіневич, Бондарєв, Кирик

Україна — Данія — 6:2 (2:0, 1:0, 3:1)

Шайби: Цируль, Благой, Ширяєв, Сальников, Матвійчук, Сєров — Йонсон, Шолдан

Данія — Латвія — 4:5

Шайби: Йонсон, Далфман, Томсон, Нордбю — Мацієвський — 4, Мамонов