Гінець від «Фольксбунда»

      Минулого року, 12 травня, «Україна молода» інформувала читачів про незвичну знахідку: у Запоріжжі, неподалік кінотеатру «Космос» Комунарського району, під час закладання фундаменту супермаркета будівельники наштовхнулися на масове поховання часів Великої Вітчизняної війни. Тоді роботи були негайно припинені, позаяк знахідкою зацікавилися не лише місцеві пошукові загони, а й дипломати Посольства Німеччини в Україні. Керівник військово-патріотичного загону пошуковців «Рубіж плюс» Світлана Зінченко невдовзі інформувала ЗМІ, що в тій братській могилі знайшли свій останній прихисток німецькі військовополонені.

      Відповідні служби Запоріжжя упродовж кількох місяців опікувалися складним ритуалом перепоховання останків 297 тіл із району будмайданчика на військове кладовище, у братських могилах якого поховано понад шість тисяч солдатів різних часів і народів. До речі, в Україні функціонує лише три цвинтарі, де покояться останки військових, котрі воювали на стороні гітлерівської Німеччини: окрім запоріжців, «чужими» могилами опікуються волонтери Кіровоградщини і Донеччини.

      Відомо, що в Німеччині функціонує «Фольксбунд» — громадська організація, яка опікується похованнями німців на військових кладовищах в усьому світі. Нову братську могилу майже трьохсот німецьких військовополонених «Фольксбунд» довірив приватному підприємству «Граніт-Запоріжжя», уклавши з ПП відповідний договір. На досить вигідних для українців умовах. Як українська сторона виконує свої зобов'язання? Цим регулярно цікавляться громадяни не лише Німеччини.

      Днями у Запоріжжі побував військовий хірург Стефан Вайс — екс-майор збройних сил Австрії. Під час приватного візиту до міста Бердянська він дізнався про роботу обласної Асоціації пошукових загонів — місцевого, яким керує голова Асоціації Володимир Смердов, а також діючих у Мелітополі, Оріхові, Токмаку, Василівці й Запоріжжі. Пан Вайс не міг обійти увагою нове поховання в обласному центрі. Чому? Прикрасивши меморіальний знак на цвинтарі корзиною з десятьма червоними трояндами, незвичний візитер віддав честь перед гранітним хрестом і зізнався російською мовою (її освоїв завдяки своїй бабусі Єлизабеті Славковській, уродженці закарпатського Мукачевого): «Маю надію, що саме тут поховано і мого рідного дядечка, який не повернувся з українського фронту». Пан Вайс акцентував, що війна розкидала народи по обидві сторони фронту: племінники його бабусі воювали на стороні як Німеччини, так і Радянського Союзу. І запевнив, що його країна надасть пошуковим загонам Запорізької області не лише інформаційну, а й матеріальну підтримку: «Наша Спілка ветеранів-військовослужбовців об'єднує 350 тисяч громадян Австрії, і ми вже давно опікуємося масовими похованнями на території Словаччини, Чехії, інших країн, доглядаємо в Австрії пам'ятники і могили ваших співвітчизників».

      Стефан Вайс допомагає зближенню народів із 80-х років, коли він почав лікувати українських дітей, потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС. Посприяло цьому й особисте знайомство з Леонідом Кравчуком — з тодішнім нардепом він якось летів у одному салоні лайнера «Відень—Київ». На часі — новий проект австрійського медика: пан Вайс хоче створити в Україні сучасну клініку — на зразок приватних закладів, функціонування яких він фінансує в Австрії та Швейцарії. Можливо, що це буде саме на Запоріжжі.