Безкоштовно, тобто даром

01.03.2007
Безкоштовно, тобто даром

Дівчатка з білоцерківської ДЮСШ №1 чемпіонками, може, і не стануть, а ось красунями будуть точно. (Фото Антона МАМАЯ.)

Спортшколи в районах

      Дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ) сьогодні є практично в кожному районному центрі, і саме навколо них там обертається спортивне життя. Вибір видів спорту на периферії не надто великий і залежить від наявності матеріальної бази і тренерських кадрів. Як правило, до цього списку входять: легка атлетика, футбол, волейбол, баскетбол, різні види єдиноборств. ДЮСШ фінансують з районних бюджетів, тож заняття для дітей — безкоштовні. Але гроші в основному виділяються лише на заробітну плату тренерів, тому для придбання спортивного інвентаря, форми, організації поїздок на змагання доводиться залучати спонсорські, в тому числі і батьківські кошти. Втім, як зауважила директор ДЮСШ м. Тараща (Київська обл.) Тамара Осипенко, якщо сім'я бідна, а дитина має здібності, то тренер готовий навіть за власні гроші везти її на змагання. Дітей без спортивних задатків зі школи також ніхто не відраховує, головне — щоб у учня було бажання тренуватися. Взагалі, завдання підготовки спортсменів високої кваліфікації перед тренерами районних ДЮСШ зазвичай не стоїть — найбільш талановиті діти після двох — трьох років тренувань, як правило, поступають у спортивні інтернати (наприклад, у Київській області такі заклади є у Броварах і Білій Церкві).

Школи олімпійського резерву.

      У великих містах вибір видів спорту, звісно ж, набагато більший. У Києві, наприклад, сьогодні діє 81 спортивна школа, які відвідують 35 тисяч дітей. Більшість із них має статус СДЮШОР — спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву. Номінально всі столичні спортшколи знаходяться на державному фінансуванні, але фактично батькам щомісяця доводиться вносити певну суму у так званий шкільний фонд. Гроші ці головним чином ідуть на оплату оренди. На жаль, більшість столичних спортшкіл, на відміну від ДЮСШ у районних центрах, не мають власної матеріальної бази. Школам, що перебувають у підпорядкуванні місцевих управлінь освіти, трохи простіше — вони безкоштовно користуються спортзалами загальноосвітніх шкіл. Але в Києві таких спортшкіл лише 26, інші належать до системи Мінмолодьспорту, а також фізкультурно-спортивних товариств «Україна» та «Спартак», і їхнє керівництво має неабиякий головний біль щодо орендування приміщень для тренування.

Платити треба, але небагато

      Зрозуміло, що сума батьківських внесків залежить від виду спорту. В легкій атлетиці це може бути якихось 30 гривень, у спортивній гімнастиці — 100, в художній — 150. Дуже дорогими видами є фігурне катання і теніс. Так, за словами директора СДЮШОР з фігурного катання Людмили Михайловської, лід для початківців оплачується лише за рахунок батьків. А це — як мінімум, 150—200 гривень на місяць. Плюс екіпіровка, заняття з хореографом, запис музики. З іншого боку, дитину з малозабезпеченої сім'ї із задоволенням приймуть у відділення з не надто популярних видів спорту — фехтування, стрільби чи настільного тенісу. Тим більше, що майже у всіх ДЮСШ є проблема з набором. Адже тренування — це праця, а сучасні діти до неї не надто звичні і віддають перевагу комп'ютерним іграм.

      У спортивних школах і секціях все відчутнішим стає дефіцит тренерських кадрів. Випускники інститутів фізкультури на роботу в ДЮСШ йдуть неохоче (ставка молодого спеціаліста складає всього-навсього 500 гривень), тож із дітьми сьогодні в основному працюють тренери передпенсійного віку.

Спортклуби за місцем проживання

      Іншим видом роботи з дітьми є спортивні клуби за місцем проживання. В деяких містах (як приклад, можна навести Мелітополь Запорізької області) дитячі клуби при ЖЕКах збереглися майже в повному об'ємі. Київ у цьому сенсі, зрозуміло, втратив дуже багато, особливо його центральні райони. Втім частина клубів залишилася. На їхній базі в трьох районах — Деснянському, Голосіївському і Святошинському — організовані центри «Спорт для всіх». Так, голосіївський центр, що має статус комунального підприємства, об'єднує сім спортивних клубів (в основному це колишні клуби при ЖЕКах) і надає досить великий спектр оздоровчих послуг — аеробіка, атлетична гімнастика, тхеквондо, настільний теніс, шашки, шахи, маунтінбайк. Діти до 14 років, а також соціально незахищені підлітки займаються безкоштовно. Та й дорослі за абонемент платять невелику суму. В будь-якому випадку непорівнянну з вартістю послуг у приватних центрах.

Приватні спортивні секції

      До речі, про приватників. Більшість київських фітнес-центрів надає і «дитячі» послуги, але, як правило, лише тим дітям, чиї батьки є власниками так званої клубної карти, вартість якої нерідко сягає декількох тисяч доларів. Звісно, в Києві є і недорогі приватні спортивні клуби, але їм з кожним роком все складніше витримувати конкуренцію... ні, не з фешенебельними закладами такого ж профілю, а з багатенькими дядечками, ласими до чужих приміщень. Так, на розі вулиць Героїв Сталінграда і Приозерної ще зовсім недавно працював спортивний клуб «Талісман», де за помірну плату займалося багато дорослих і маленьких оболонців. А тепер на його місці розташувався черговий автосалон. І таких прикладів можна навести безліч.

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>