Викладач Галина Редчук проводить урок малювання. (Фото автора.)
Хибною є думка, нібито всі навчальні заклади в нашій державі підпорядковані Міністерству освіти. Шість освітніх інституцій музичного та художнього спрямування підпорядковуються Міністерству культури й туризму. Зазвичай школи Мінкульту створюють на базі мистецьких академій чи консерваторій. Винятком можна вважати «Державну спеціалізовану художню школу-інтернат І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв в Опішні» — гончарській столиці України. Адже це єдиний мінкультівський навчальний заклад, розташований у селі та одна на всю країну школа, де дітей вчать гончарувати.
Попри те, що я живу у Зіньківському районі Полтавщини вже понад 20 років, про унікальну школу в Опішні мені доводилося чути дуже мало. Складалося враження, що всі змовилися тримати її існування у таємниці. Опинившись там випадково, я зрозуміла, що, як і все оригінальне, мистецьке, така школа нашим районним та обласним керівникам освіти просто заважає.
У колегіумі мистецтв навчаються опішняни та діти з сусідніх сіл — 115 учнів. Відбір здійснюється за допомогою мистецького тестування, яке проводить психолог.
«Дитина, яка має мистецьку освіту, значно багатша внутрішньо,— розповідає директор колегіуму Людмила Овчаренко.— У наших дітей менше часу на недобрі справи. От тільки сільський менталітет... «Що вони, горщики ліпитимуть?» —часто запитують у мене батьки багатьох талановитих дітей, бо просто не знають, що керамікою можна гарні гроші заробляти». Пані Людмила проводить мене класними кімнатами колегіуму. Я при цьому намагаюся не зачепити якусь із глиняних скульптурок, які так необережно — адже навколо діти! — стоять попід стінами.
Власне, через отой сільський менталітет часто колегіуму доводиться брати дітей, далеких від мистецтва. Але не слід думати, що учні в колегіумі тільки тим і займаються, що глину місять. Державний компонент освітньої програми (тобто фізика-географія-історія-алгебра...) для шкіл-інтернатів є обов'язковим. А після закінчення колегіуму хлопці та дівчата разом із атестатом про середню освіту отримають свідоцтво із переліком усіх мистецьких дисциплін, засвоєними під час навчання. Випускників школи гончарів радо беруть Львівська національна академія мистецтв, Львівський коледж декоративно-ужиткового мистецтва, Ужгородський коледж мистецтв, Харківська академія культури та Харківська академія дизайну, Полтавський національний технічний університет, Полтавський педагогічний університет, Миргородський керамічний технікум тощо. Вступають колегіальні опішняни і до технічних, педагогічних закладів.
Мистецькі дисципліни в колегіумі викладають уже з першого класу — живопис, рисунок, композицію. Старшокласники вивчають історію мистецтв, основи керамології, технологію гончарства. Ще одна навчальна особливість — усі одинадцятикласники мають виконати дипломну роботу з гончарства. Ось саме ці дивовижні роботи й стоять у коридорах колегіуму. Мистецькі дисципліни викладають дипломовані спеціалісти й опішнянські майстри. Коли перші добре знайомі з сучасними мистецькими тенденціями, то другі суворо дотримуються традиції.
«Одержима мистецтвом жінка, яка не відчуває за плечима віку, бо завжди має навколо себе талановитих дітей»,— знайомить мене Людмила Миколаївна із Галиною Василівною Редчук, яка працює в цій школі від моменту її заснування, з 1978 року. У кабінеті Галини Василівни, де проходять уроки рисунка й живопису, всі стіни й полиці заклеєні й заставлені роботами її вихованців. Зробити шедевр, впевнена вона, можна з усього, що навколо нас: із снігу, тирси, піску, соняшникового насіння, шкіри, намистинок, соломи, гороху, гілочок, клаптів тканини чи паперу. Діти ж називають мені всі ті техніки, які вони вже вивчили: простий олівець, гуаш, маркер, туш, перо, пензель, вугілля, пастель, силует, ліногравюра, олійні фарби, акварель, темпера, акрил... Галина Василівна вважає, що це обов'язкові знання для дітей-гончарів, адже рисунок розробляє дитячі пальці, а композиція — це взагалі основа будь-якої творчості.
«Я вважаю, що кожна людина може творити, адже Бог заклав талант у кожного із нас. А ще треба знати традиції. Для мене ніколи не було у творчості комуністичного циклу, він завжди був народним», — стверджує Галина Василівна.
До колегіуму приїздять викладати і молоді спеціалісти із Полтави. Хоча добирати кадри досить складно: дипломованих викладачів у селі не знайти, зарплатня невисока, до того ж колегіум житлом забезпечити не може. Житловий корпус для учнів і викладачів — то головний клопіт Людмили Миколаївни. Адже, попри вказане у назві навчального закладу слово «інтернат», колегіум не має спеціального приміщення, у якому могли би поселитися учні, відібрані з усієї України. Інтернат можна було б зробити на базі колишнього заводу «Керамік», але поки що всі спроби директора вибити на його придбання та ремонт кошти в обласній раді чи міністерстві, де постійно змінюються люди, жодних результатів не принесли.
2005 року, аби привернути увагу владців до справді народного мистецтва, опішнянський колегіум влаштовував виставки дитячих живописних та гончарних робіт у Кабінеті Міністрів, Верховній Раді та Національному фонді культури Бориса Олійника. Представники влади звернули увагу на вироби талановитих опішнянців, обіцяли допомогти навчальному закладу, але поки це лише слова.
Виникла думка: чом би опішнянським юним гончарам не продавати свої вироби? Виявляється, не так то просто займатися комерційними справами школі-інтернату. Для цього потрібні, як мінімум, посади ще одного бухгалтера й економіста. А поки що різнобарвних коників, пишно вбраних півників, полив'яні глечики, іграшкові свистки учні колегіуму мистецтв в Опішнi радо дарують усім, хто приїздить до єдиної в Україні гончарної школи.
На подвір'ї колегіуму — глиняні скульптурки, зроблені руками учнів. Символічними є відбитки маленьких долоньок на шматочках глини, залишені опішнянськими першокласниками та учасниками фестивалів.
Доторкатися руками до живої глини, яка дихає, рухається, втілює людські бажання і прагнення... ось чому все у колегіумі здалося мені таким незвичайним і світлим. І ще — було дуже приємно позбутися одного з найболісніших українських стереотипів — нібито нове покоління не цікавиться народною культурою.
Уже тричі колегіум мистецтв проводив Всеукраїнські гончарські фестивалі (минулоріч брали участь діти з 12 областей). Цього року фестиваль буде міжнародним, мають приїхати представники Молдови, Румунії, Росії, Польщі, Казахстану, Італії. Зараз вiдбувається заочний тур фестивалю: до 15 квітня учасники (віком від 10 років до 21 року) надсилають свої конкурсні роботи на адресу колегіуму. Техніка виконання роботи — довільна. Потім автори відібраних робіт працюватимуть у майстернях колегіуму, а переможці отримають нагороди — приміром, путівки до табору «Молода гвардія».
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
