Барокамера для Новобогданівки

      У  день свого 40-річчя «головний рятувальник» України Нестор Шуфрич обдарував новобогданівців своїм візитом й обіцянкою: усе те «боєлайно», що лежить у вас під боком і щороку вибухає, МНС знищить до кінця 2008 року. «Ви навіть нічого не почуєте», — запевнював тричі обстріляних сільчан Нестор Шуфрич.

      Міністру ясна річ не позаздриш: відправити «на той світ» 40 тисяч тонн боєприпасів за такий короткий термін — «круто» навіть для фінансово заможних європейських країн. Щире ж співчуття викликають мешканці сіл, прилеглих до горезвісної 275-ї артбази.

      «Не почують і не відчують», — переконує журналістів начальник Головуправління МНС у Запорізькій області Олексій Лепський. На прес-конференції полковник Лепський акцентував, що лише Нестор Шуфрич відважився «на таке», хоча до «експериментальних підривів» (на місці складування) артбаза була готова ще у жовтні. Олексій Лепський розповів, що до проблеми долучено науковців: «Макіївський проектний інститут розробляє новий проект — підриву снарядів в бронекамерах, які будуть обладнані спеціальними фільтрами і шумоізоляційними системами. Вже у серпні-вересні ці бронекамери з'являться у Новобогданівці, і другий етап утилізації пришвидшимо. Щодо викидів у довкілля, то вони будуть мінімальними».

      Який він, цей «мінімум», наразі ніхто не конкретизує. Обласна санепiдемстанцiя повідомила днями, що в п'ятикілометровій зоні надзвичайної ситуації проводять постійний санітарно-гігієнічний контроль. «Взято 71 пробу питної води з підземних джерел і водорозподільчої мережі сіл Новобогданівки, Спаського, Відродження і Привільного. В результаті досліджень зареєстровано відхилення лише за санітарно-хімічним показником кольоровості; солі важких металів чи радіонукліди не виявлені. Відібрані на мікробіологічне дослідження 48 проб води показали одиночні відхилення від держстандарту», — йдеться у повiдомленнi СЕС.

      Тим часом за місяць кількість спеціально обладнаних за селом майданчиків зросла від десяти до сорока (буде ж їх не менше семидесяти). «Незабаром тут буде знищено 2300 тонн особливо небезпечних снарядів першої і другої категорій, — повідомив пан Лепський. — З 143 гектарів землі повністю очищено вісімдесят. На роботах задіяні 25 одиниць спеціальної техніки і 83 фахівці особового складу спецпідрозділів». Додам, що у січні на полігоні щодоби проводили до шістдесяти «притишених» підривів. Днями ж, за неофіційною (але й не спростованою) інформацією, піротехніки одержали команду ущільнити інтервал між цілодобовими вибухами до десяти хвилин!

       Відсутність обіцяного громадою спротиву підривам на місці пояснює низка обставин. Основна — те, що вояки таки переконали людей у неможливості транспортування частини зібраного (і пошкодженого) боємотлоху. Збив хвилю певної агресії і час, який влада використала, аби пригасити вибух соціальний: проведено безоплатні медогляди, виділено путівки для дітей... Як повідомив керівник прес-служби обласної СЕС Юрій Смирнов, iз епідфонду Мінохорони здоров'я виділено 446 тисяч гривень для проведення профілактичних щеплень більш як чотирьох тисяч мешканців п'ятикілометрової зони НП.

      Подвійне свято на «соціальній вулиці» Троїцького. Донедавна у селі був один лише телефон — на пошті, яка, до того ж, працює тільки до 15.00; тепер апарати дзеленчать у 80 хатах. Добіг до Троїцького і газ. Хоча за дивних фінансових обставин. Є спеціальна програма газифікації, але сільчанам довелося придбати за свої гроші не лише котли і конвектори; ще по 1920 гривень було взято з кожного «носа» за підвід газового «гусака» до будинків. Чи не тому, що очікувані 520 тисяч гривень «капнули» лише у січні? Кооперативу «Троїцьке», за словами його голови Леоніда Качана, нічим було розплачуватися з «Агрогазбудом», колектив якого і газифіковував село. Облуправління капiтального будівництва де-факто профінансувало будівництво лише вуличних газогонів. Та люди  й цьому раді.

      А втім, далеко не всі. Скажімо, у подружжя Сердюків і Астахових номери будинків «дзеркальні», відповідно 49 і 94, — така ж і ситуація. Якщо у першому з них недавно купчилися журналісти, фіксуючи показовий спалах газу й келихи символічного шампанського в руках керівників Мелітопольського району і «Мелітопольгазу» та усміхнених Сердюків-хазяїв, то на протилежному боці тієї ж вулиці Леніна — ніяких гостей. Бо ж хата пенсіонерів Астахових, збудована відносно недавно, у 1970 році, в аварійному стані пiсля вибухiв на артскладах ще 2004 року! Тріщини у стінах — пальці пролазять; вертикально дім тримається завдяки підпоркам. Може будь-якої миті впасти, тому й газ підводити небезпечно. Олексій Пилипович та Євдокія Іванівна живуть тихенько, нікого не лають. Якось письмово нагадали про свою біду — влада зреагувала: «Ваше звернення уважно розглянуть...». Ремонтники завезли на подвір'я сотню-другу цеглин — і більше не з'являються.

      Загалом у Троїцькому ще з десяток аварійних, непридатних для газифікації хат. Ця обставина хіба що підсилює надію: нас багато в аварійних хатах, і колись, мовляв, влада це помітить...