Що мідь поліська нам готує?

      На Ратнівщині нині — знову бум. Після десятирічного затишшя тема розробки мідного родовища на ділянці Жиричі випливла із забуття і набрала дуже несподіваних обертів. І народ знову запанікував: а що готує заповідному Поліському краю видобуток самородної міді, про яку вже говорять ось уже чотирнадцять років? Доля волинської міді вирішувалася навіть на рівні президентів України та Польщі, бо саме польська всесвітньо відома фірма «Польська мідь», лідер у галузі видобутку міді в Європі та світі, виявила готовність вкласти свої інвестиції у розвідку ратнівського мідного родовища. Суми можливих інвестицій називалися у пресі різні — від 150 мільйонів доларів до 500 мільйонів. Такі гроші забутому Богом і владами Поліссю ніколи й не снилися. Для поліщуків обіцяні робочі місця, коли про постійну роботу тут мріє, напевне, кожен другий мешканець, — теж перспектива заманлива. Але найголовніше — Україна при хороших розкладах ситуації задовольнить потреби внутрішнього ринку на стратегічний метал, який завжди купувала за кордоном.

Забули, щоб повернутися

      Десять років тому в Україні готувалися до проведення міжнародного тендера на розвідку мідного родовища на Волині. Наші геологи та науковці вже бачили, як волинська мідь підніматиметься із глибин на поверхню. Враховуючи умови залягання рудних тіл та їхні параметри, пропонували підземну розробку родовища. Тільки для завершення розвідки і підготовки до експлуатації потрібно було 16 — 17 мільйонів доларів. Шахти, відкатні штреки, збагачувальна фабрика, відвали отриманих хвостів відходів, під які планували відвести 100 гектарів заболочених земель, непридатних для сільгоспробіт, — усе це вимальовувалося в уяві поліщуків, на болотах та меліорованих землях яких мав з'явитися такий собі міні-Донбас. До речі, тоді чисельність виробничо-промислового персоналу передбачалася в межах 570 чоловік.

      Поки інвестори приглядалися і вивчали умови тендеру, люди чекали, що скажуть екологи: чи не вплинуть ті шахти на рівень підземних вод, чи не обміліють довколишні річки та озера? Бо ще свіжі були у пам'яті дебати між Україною та Білоруссю довкола Хотиславського кар'єру, що в сусідньому Малоритському районі Білорусі. Експлуатація цього кар'єру загрожувала зниженням рівня грунтових вод і обмілінням шацьким озерам, і Світязю теж, бо він стягував воду з усіх довколишніх водойм. Урядовцям та екологам вдалося відстояти інтереси цього чудового заповідного куточка Волині, який без річок та повноводних озер уявити неможливо. Чи не завдасть мідний рудник непоправної шкоди первозданній красі Полісся? Те, що поліським пейзажам він не додасть краси — це однозначно. А ось офіційної екологічної експертизи тоді так і не дочекалися — тендер не відбувся. Про волинську мідь врешті-решт забули — на десять років.

Ділити шкуру невбитого ведмедя ще рано

      Із куцої інформації, що з'явилася в пресі, ясно тільки одне: є інвестор, готовий вкласти кошти у подальшу розвідку ратнівської міді. Польська фірма зацікавлена у цьому проекті, тому що запаси міді у Польщі вичерпуються, і волинський варіант був би найвигіднішим з огляду на територіальну близькість родовища. Хоча і грошей у розвідку треба буде вкласти ще чимало. Повідомлення про нового інвестора дещо збурило місцевий люд та районну владу. Саме через те, що немає прозорої інформації, депутати райради із фракції БЮТ відмовилися голосувати нещодавно за надання земель для проведення геологорозвідувальних робіт на території шести сільських рад. А тут ще хтось розпустив чутки про те, що мідь видобуватимуть не шахтним, а кар'єрним способом. Мешканці «мідних» сіл запереживали і за свою землю, на якій мають бурити геологи нові свердловини. Все це, на думку радника голови Волинської облради Веніаміна Туза, який курує питання, пов'язані із надрами, сталося через малу поінформованість людей. Отож довелося минулого тижня ще раз зустрічатися із депутатами, а потім їхати на зустрічі з мешканцями шістьох сільрад, щоб розповісти їм про незрозумілі нюанси. Також має відбутися позачергова сесія Ратнівської райради, де мають поставити крапку в земельно-мідному питанні для подальшого його вирішення на сесії обласної ради.

      Тим часом не лише ратнівчан цікавить, напевне, питання щодо екологічної ситуації в цьому регіоні у зв'язку з відновленням масштабних геологорозвідувальних робіт. У неофіційних розмовах екологи кажуть, що наразі не бачать поки що підстав для тривоги. По-перше, невідомо, чи видобуватимуть мідь узагалі, адже йдеться лише про розвідку. По-друге, шахти — це не кар'єр. А говорити про якусь небезпеку для місцевих водойм не можна доти, доки після результатів розвідки не будуть вивчені водоносні горизонти, не буде встановлено, чи з'єднані вони з озерами, який хімічний склад їхньої води і т. д. Все залежатиме від того, що знайдуть польські інвестори у поліських надрах і чи підтвердяться попередні результати геологічних досліджень. Останні пробурені нашими геологами свердловини минулого року показали непогані результати. Та багато що буде залежати вiд того, наскільки рівномірними виявляться поклади міді. Інвестор вирішуватиме, чи будуватиметься на місці гірничозбагачувальна фабрика, чи вигідніше буде вивозити руду. І якщо волинська мідь обходитиметься дорожче, ніж привозна — ніхто її розробляти не буде. Так нас тепер заспокоюють. Дехто взагалі сумнівається, чи пройде цей проект через горнило Кабміну.

      А ще розповідають, що влітку до геологів приїжджав «хтось», на гелікоптері облітав район родовища, а після цього дав хлопцям гроші на обід і щез. Цей таємничий візитер був нібито посланцем однієї з найпотужніших українських промислово-фінансових груп. Відомо, що Ратнівщину на гвинтокрилі влітку облітав і голова Держкомгеології, якого невдовзі відправили у відставку...