Підуть прахом

      Є такий намір у міської влади — упродовж найближчих двох років записати Запоріжжя до списку мегаполісів, котрі поставили жирний хрест на цвинтарі. У переносному, ясна річ, розумінні. «Крематорій? Боронь Боже!», — масово обурюються «замахом» на узвичаєний ритуал й одвічні традиції консерватори. «Нарешті!», — кажуть реалісти, хоча теж визнають, що кремація не вписується у символічний моральний кодекс християнських цінностей.

      Реалії ж такі, що вже поточного року діючі в обласному центрі кладовища вичерпають свій ресурс. Де тоді ховати померлих? Над цією проблемою фахівці відповідних «мерських» служб не один рік сушать мізки. Оприлюднили було: у 2001 році, «протокол намірів» — і наштовхнулися на прогнозований, до певної міри логічний, спротив. Долати його у ході передвиборчої кампанії  політичних самогубців не знайшлося. Наразі ж про рейтинги мало хто дбає, і чому б не реанімувати «проблему смерті»? Та й мотивації побільшало: з дев'яти міських кладовищ територія лише двох ущільнена не остаточно. Закладати нові? Для цього у межах Запоріжжя немає жодного гектара.

      Зрештою, громадська думка — не єдиний  бар'єр: орієнтовний кошторис будівництва специфічного об'єкта — шість мільйонів гривень, і ця сума міським бюджетом ще не передбачена. «Сьогодні гроші не виділені навіть на проектування», — акцентує перший заступник міського голови Володимир Грищенко. Керівник певен, що потрібно буде два-три роки, аби «аргументувати свою точку зору, переконати громаду у вимушеній потребі крематорію і знайти необхідні кошти». Коли ж проектувальники візьмуться за справу, то запоріжцям, напевне, не обійтися без підмоги киян, харків'ян і одеситів, де вже є крематорії.

       Директор міського комунального підприємства «Ритуал» Олександр Наріженко фахово прогнозує вгамування розмов, підгрунтя яких — емоції: «Люди мають зрозуміти, що для поховання після кремації також будемо виділяти землю. Однак ділянки площею менше квадратного метра достатньо для встановлення колумбарію iз багатьма домовинами! Їх зазвичай влаштовують одну над одною. Як на мене, то оптимальне місце спорудження крематорію — кілька ще вільних гектарів біля Капустяного кладовища».

      Аби вгамувати зайві пристрасті, посадовці, зустрічаючись iз людьми, дипломатично запевняють: крематорій, мовляв, — лише альтернатива традиційному кладовищу, і в родин буде право вибору...