Пiвзаводу — за... 18 тис. гривень!

      Показовим є випадок зі столичним заводом «Меридіан». Одного сумного дня його керівникові зателефонували і повідомили, що частина майна, яким користується підприємство, виявляється, ... йому не належить. І включене воно до статутного фонду підприємства, уявіть собі, випадково! Ситуація виглядала би досить смішною, якби телефонували схильні до розіграшів дотепники. Але слова про «помилкове» включення майна належали досить впливовим та високопоставленим людям. І ті, матеріалізуючи сказане у реальні дії, невдовзі видали розпорядження: передати частину майна — Палац культури ім. С. П. Корольова, комбінат харчування, бази відпочинку «Рось», «Десна», молодіжний табір «Білогородка», дитячий оздоровчий табір «Космос» — новоствореному підприємству із майже ідентичною назвою — ВАТ «Соціально-промисловий комплекс «Меридіан».

      Вартість, у яку оцінили все перелічене, становила 18 тисяч гривень! Йшов 1997 рік, і за таку суму у Києві можна було придбати хiба що кiмнату в комуналцi. Але навіть ці крихти примудрились не заплатити.

Грядка під вікнами?! У вас об'єкт АПК!

      Чому колишній керівник так легко піддався на тиск начальства і передав усе майно на баланс іншої організації, сказати важко. Може, не хотів псувати стосунки із можновладцями, а можливо, йому змогли запропонувати і приємніші аргументи. Натомість нинішній голова правління ВАТ «Меридіан» В'ячеслав Проценко, хоча й очолив підприємство не так давно, намагається повернути втрачену 10 років тому власність трудовому колективу заводу. Незважаючи, що багато хто радить йому не займатися «неперспективною» справою.

      «Акціонери запитують мене: коли наше майно повернуть назад? — каже він. — А я вимушений розповідати, що намагаюсь щось зробити, але результату поки що немає, бо мої попередники втратили час. А може, по-іншому якось було... Не знаю, я не був свідком цих справ. Хоча регулярно оббиваю пороги керівних кабінетів і вже три роки ходжу в суд. Виводжу це питання на рівень вищого Господарського суду. У першому раунді ми перемогли. І надалі здаватися не плануємо.

      Я не можу збагнути, як майно могло належати нам випадково? Якщо, скажімо, наше акціонерне товариство було створено в 1994 році, а наш Палац культури закінчили будувати в 1995-му. А через два роки з'ясувалося, що його будували не ми?! Але ж у документах усе чітко зазначено — від одного суб'єкта забрали, іншому передали», — каже директор.

      Рішення про вилучення майна не обговорювалося на загальних зборах, як цього вимагає закон. Існували тільки накази Фонду держмайна і профільного міністерства. І на таку «невеличку нестиковку» всі дружно чомусь заплющили очі.

      Нині, аналізуючи документи, видно, що відчуження майна на «Меридіані» супроводжувалось не одним порушенням, а багатьма. Але найцікавіше, що люди не заплатили навіть доволі символічних, як для такого майнового комплексу, вісімнадцяти тисяч! Ви запитаєте як? Дуже просто! Методів, що дозволяють суттєво «зекономити», наше «діряве» законодавство пропонує величезну кількість, а нагляд за його виконанням із напівзаплющеними очима розв'язує руки охочим до чужого добра.

      Скажімо, у нашому випадку шахраї діяли просто й елегантно. Соціальна сфера підприємства «Меридіан» указом Президента була віднесена до... об'єктів агропромислового комплексу. На перший погляд, цілком алогічне рішення? Та це на ваш погляд алогічне! А маючи необхідний запас фантазії та повноважень, завжди можна знайти вихід із найскрутнішої ситуації. Так, на території молодіжного табору «Білогородка», одному з об'єктів інфраструктури, знаходилися невеличкі теплиці. А якщо там вирощують овочі, значить, це — сільськогосподарський об'єкт, вирішили чиновники. І додали до теплиць... новісінький Палац культури, бази відпочинку, комбінат харчування, дозволивши таким чином роздержавлювати весь комплекс за сміхотворну ціну.      

«Без зацікавленості чиновників нічого б не вийшло»

      На жаль, не існує жодної статистики — скільки таких підприємств, як «Меридіан», були прибрані до рук у «буремні» 90-ті. Подібна інформація повільно, куцими порціями доходить до нас із напівзакритих архівів у правоохоронних органах та газетних публікацій.

      Мабуть, усі, кому довелося жити в часи Союзу, пам'ятають незаперечну істину: найкращі бази відпочинку, піонерські табори завжди належали підприємствам, що ударною працею зміцнювали обороноздатність рядянської батьківщини. На вже згаданому «Меридіані», як і на сотнях і тисячах подібних, кожен цех будував для себе об'єкти соціальної сфери — щоб було де відпочити, порибалити на природі чи відправити влітку своїх дітей, аби не вештались без нагляду. Коли ж постало питання про роздержавлення, в документах чітко вказали, що об'єкти «соціалки» знаходяться у статутному фонді всього підприємства. Здавалося б, серйозний документ, обійти який неможливо. Але ж досить часто у безпрограшну справу втручається людський фактор.

      Після того як приватизації на підприємстві було дано «зелене світло», люди вклали свої приватизаційні сертифікати, почалося незрозуміле: деякі працівники раптом виявили бажання вийти зі складу ВАТ і створити іншу структуру. Таких було двісті чоловік. І, за дивним збігом обставин, переважно ті люди, які працювали у Палаці культури, на базах відпочинку — об'єктах, які раптом стали власністю нового акціонерного товариства.

      Вже тоді стало зрозуміло: така дивна «одностайність» неможлива без того, щоб з людьми була проведена серйозна робота. Причому справою займалися доволі впливові особи — без зацікавленості чиновників упоратися з цим було неможливо.

Спочатку з'їмо ваше, а потім — кожен своє...

      Щоб зрозуміти, чому заводчани так пошилися в дурні, далеко ходити не треба. Чи кожен із нас раціонально зумів використати свої приватизаційні сертифікати? Чи не «вклав» їх в антресоль або у якийсь із різновидів «МММ»?

      Переважна більшість людей у середині 90-х зовсім не прагнула щось роздержавлювати, створювати товариства іншої форми власності. Більшість працівників просто не розуміли, що це таке. Вони працювали, бачили, як сильно впали замовлення, заробітна плата, і це аж ніяк не додавало їм оптимізму. Мислення людей було сформоване при соціалістичному укладі життя: вони думали, як працювати, як перевиконувати плани... Але поряд з ними вже знаходилися люди нової формації. Які не просто дивилися у завтрашній день, а наполегливо міркували — як це все добро можна «чесно» поділити серед усіх, не забувши, головним чином, про себе. Вони й придумали усю цю хитру схему. Якщо зробити аналіз, виходить — хто спритніший, той більше встиг. А закон залишився збоку.

      Гасло для відокремлення було обрано досить гарне — мовляв, усім цим майном треба управляти професійно, тож давайте віддамо його тим, хто це вміє робити. А користуватися і так буде весь ВАТ «Меридіан». Людям показували договори, у яких чорним по білому було сказано, що відпочивати на своїх колишніх базах, проводити час у Палаці культури вони будуть цілком безкоштовно. Люди погодилися, але дуже швидко виявилося, що їх обманули: нові власники найняли команду юристів, аби оборонити себе від такої «щедрості», почали придумувати авральні ходи. І домоглися свого.

      Врешті-решт, сталося те, що й мало статися: акціонери і трудовий колектив акціонерного товариства позбулися соціального комплексу. Але постраждали не тільки нинішні й колишні працівники «Меридіану» разом з іншими акціонерами. Найбільше, як буває у таких ситуаціях, постраждала держава. Так, державне майно вартістю мільйони гривень віддали за безцінь.

      Цікаво, що за кілька років перед скандальним роздержавленням уже існувала спроба передати соціальну сферу іншій новоствореній організації. Зауважимо, державній. Але не вийшло, і майно тоді залишилось у попереднього власника. А потім, через кілька років, його віддали у приватні руки.

«Нас підтримують усі!»

      Директор «Меридіану» дуже не любить, коли його запитують про шанси підприємства повернути втрачене. Мовляв, подібних прецедентів у державі можна нарахувати багато, та й не останні люди у цій справі замішані, і часу ось уже скільки минуло. «Якби я не був переконаний у власній правоті, я ніколи б цим не займався, — відповідає він. — Рішенням зборів акціонерів минулого року чітко вказано: доручити правлінню активізувати роботу. Наглядова рада також підтримує. І Фонд держмайна на нашому боці, і Мінпромполітики теж дійшло думки, що тут щось не те — перед тим, як іти до суду, я звернувся до міністра з листом від трудового колективу. Судова тяжба триває уже третій рік, ми подали чотири позови і повільно рухаємося вперед».

      А втім, «Меридіан», нагадує долю більшості своїх колег по нещастю — підприємств, які постраждали від чиновників, що стояли біля витоків процесу первісного накопичення капіталу, і стояли, як ми бачимо, не надто піклуючись про чесність і справедливість. Заводчани сумлінно ходять на всі судові засідання, але чудово бачать, що до своєї мети вони рухаються надто вже повільно: судова система в ситуації кругової поруки відчутно пробуксовує. І нині, коли лунають заклики про амністію капіталів, ми повинні зрозуміти, що так забираємо в обділених працівників і держави ще один шанс відстояти свої права. А також зрозуміти — як саме в людей забирали і продовжують забирати нині їхнє чесно зароблене.

      Так, головна загадка «Меридіану», на яку досі не дали відповіді правоохоронні органи, — як сталося, що величезна кількість майна відійшла за таку символічну ціну? Адже здоровий глузд підказує, що Палац культури, який знаходиться у столиці, не може мати жодного стосунку до агропромислового комплексу. Зрештою, не було створено комісії, яка б описала майно, зробила його оцінку, не було оголошено конкурсу. Усі ці дії замінив один-єдиний наказ двох відомств. Нині на це запитання немає жодної відповіді.

      Не підраховані й збитки заводу від цієї оборудки. Зрозуміло, що соціальна сфера, а надто така розвинена, як на «Меридіані», — це непогана інвестиція у підприємство. Тільки по балансовій вартості завод втратив круглу суму. А якби ці гроші працювали, скільки коштів могло б заробити підприємство? А якщо порахувати, скільки коштів було «прихватизовано» на подібних підприємствах у межах держави?! І чи не саме на цьому етапі «порівняно чесної» приватизації ми значною мірою розбазарили свій потенціал, пригальмувавши процес економічного зростання?

      ...Нині два товариства — ВАТ «Меридіан» та «СПК «Меридіан» — існують поряд, але жодних обов'язків між собою не мають. Прості працівники товаришують, і тільки деякі здогадуються, що свого часу вони стали об'єктами чиєїсь великої гри.

      «Сьогодні, називаючи речі своїми іменами, ми в Україні створили дуже і дуже мало матеріальних цінностей, — сказав на завершення нашої розмови голова правління ВАТ «Меридіан» В'ячеслав Проценко. — Але поряд з нами живуть мільйонери, мільярдери. Хто вони, звідки з'явилися і яким шляхом заробили ці гроші? На жаль, переважна більшість із них — це люди, які зуміли забрати створене мільйонами людей і використовувати для власної користі і власної вигоди. І на частину загального майна вони повісили табличку «приватна власність». А пересічні люди, ви спробуйте тільки розказати їм про цю ситуацію і переконаєтеся, що вони зовсім нічого не знають. Та їхня вина тільки в тому, що вони не зуміли так швидко зорієнтуватися в процесах. І, можливо, ще й тому, що вони не були такими безпринципними».

Лев ЮРСЬКИЙ