З Новим роком, Китай

      Суботнього вечора у Berlinale Palast  було вручено головні нагороди 57-го Берлінського кінофестивалю. Журі, очолюване американським режисером і сценаристом Полом Шредером, виголосило свій вердикт. «Золотого ведмедя» забрав фільм «Весілля Туйї» Ванг Кванана (Китай), гран-прі та «Срібного ведмедя» «відхопила» стрічка «Інший»/El otro (Аргентина — Франція — Німеччина), режисер Аріель Роттер. Приз за кращу жіночу роль отримала разом із таким самим посрібненим ведмедиком німкеня Ніна Хосс — за роль у трилері Крістіана Петцольда «Єлла», а кращим актором названо Хуліо Чаве («Інший»). «Срібного ведмедя» за режисуру повіз в Ізраїль Йозеф Седар (стрічка «Бофорт»), а журі ФІПРЕССІ відзначило чеського режисера Іржі Менделя за картину «Я служив англійському королеві».

      Останні два дні роботи Берлінале виявилися доволі цікавими. Спершу всіх інтригувала картина китаянки Лі Ю «Загублені в Пекіні», доля якої весь час обростала чутками — йшлося заледве не про заборону фільму на батьківщині, потому — про вимоги зробити купюри... Закінчилося тим, що стрічку показали нібито в авторській версії. За головним мотивом фільм дещо нагадує «Дитину» бельгійців Дарденів (переможець Канн дворічної давнини). Там, нагадаю, двійко молодят народжує дитя, жити ніде і татко-хлопець вирішив заробити, продавши немовля...

      У чомусь подібна ситуація і у Лі Ю. Молоде подружжя з провінції живе у столиці Китаю, треба вижити і перемогти у місті, наповненому стількома спокусами (образ міста є важливою складовою картини). Перші хвилини наповнені епізодами еротичного характеру — причому підкреслюється, що герої старанно наслідують порнофільми. Так у всьому: провінціали прагнуть за всяку ціну вивчити мову новітньої цивілізації. Тільки разом iз нею засвоюються і моральні стандарти. Настільки сильно, що зайди з азіатських степів дають фору столичним аборигенам. Фільм, що починається заледве не як порно, виходить на соціальну драму, аналіз реальності, що складається у китайському індустріалізованому місті.

      Загалом сподобався і фільм відомого чеського режисера Іржі Менцеля «Я служив англійському королеві». Події стрічки відбуваються у проміжку між двома світовими війнами, а потім і під час самої війни.

      Чехи живуть — не тужать, життя  прекрасне посеред матінки-Європи, такої доброї до цього народу. Герой картини — молодий Ян Дітє (болгарський актор Іван Барнев) — і прізвище його аж ніяк не випадкове. Бо живе, як у бога за пазухою, всіх маток ссе, зі всім і всіма згідний. Блискучий епізод: ефіопський королик вручає величезний орден, одначе не може дотягтися до винагороджуваного.

      Треба присісти — Ян, що стояв поруч, швидко здогадався це зробити й орденок почепили йому (знайдіть бодай одну відмінність в українському обряді винагород; присісти треба — і всі діла).

      Ну і так далі. А потому, ні сіло ні впало, приходять німці, у Яна трапляється роман із німкенею Лізою (Джулія Єнч). Одначе ж тут серйозна перешкода — Ліза чітко дотримується правила не псувати арійську кров. Одначе вихід знаходиться — у Янового діда прізвище артикулювалося на німецький манір: Діті. Ще маленьке дослідження сперми, і все о'кей...

      Словом, фільм є нічим іншим, як сміховим дзеркалом для цілої чеської нації. Менцель констатує її інфантильність. «Чехи не воюють!» — виголошує один із персонажів. А той, хто не бореться за свою самість і гордість, той є іграшкою сліпої долі. От завтра перейдуть кордон люди в зелених мундирах і заходяться диктувати тобі правила життя. Бо ти не маєш власних. Гей, українці, а чи не  про нас от ся картина? Дуже раджу подивитись!

      Не розчарувала і стрічка британця (а власне шотландця) Девіда Маккензі «Халем Фое» — режисеру вдалося доволі вдало поєднати прийоми детективу, містерійної драми і поетичного стилю у презентації матеріалу. Маккензі, настільки можна судити, поведений на акцентуванні власне шотландського, фотографуванні особливої ментальності людей цього краю.

      Ну, а на закритті фестивалю показали фільм Франсуа Озона «Янгол / Angel». Історія життя і смерті Анджели Деверел (у цій ролі Ромола Гараї; у її персональній фільмографії 2007 року значаться 5 стрічок! Молода актриса стрімко виходить на зоряну орбіту). Події відбуваються з 1905 і до початку 20-х років. Провінціалка приїздить у Лондон і швидко завойовує його своїми романами. Заодно прагнучи вибудувати своє життя як своєрідний рай у лондонському палацовому передмісті. Одначе все розбивається об хвилі навколишнього буття — під його уламками героїня, зрештою, і помирає... Режисерові, на мій погляд, вдалося відтворити стиль епохи, коли видавалося, що людина входить у період творення власного світу, який не буде залежати від навколишнього Космосу і чогось позаперсонального. Утопія, хоча й грандіозна.

      Ну, а докладніше і системніше про свої рефлексії від програми Берлінського кінофестивалю — вже в заключному матеріалі.