Брендон Стоун на виступi в Києвi. (Фото Володимира СТАДНIКА.)
Нещодавно в Україну приїхав один із учасників міжнародного конкурсу молодих виконавців «Нова хвиля-2005» Брендон Стоун. Його ім'я часто згадувалося у вітчизняних ЗМІ як «рятівника» іншого учасника юрмальського конкурсу — Тіни Кароль: коли її пісню забракував режисер «Хвилі», Брендон подарував співачці свою. А уже після успішної для обох участі на конкурсі (Брендон зайняв четверте місце, але члени журі, журналісти та глядачі відзначили його талант) він записав із Кароль дует «Я буду тебя целовать».
Справжнє ім'я Брендона Стоуна — Бесік Шпетішвіллі, він народився у Грузії, а його бабуся, до речі, родом із Дніпропетровськa. У 1995-му він виїхав із сім'єю до Німеччини, де закінчив Берлінську консерваторію по класу фортепіано. В Берліні він мешкає і зараз, а також продюсує фотомодель, яка знімалась для «Плейбоя», співачку турецького походження Кадер Лот. Хоча це ще під питанням, чи «мешкає», адже концертний графік Брендона насичений та охоплює найрізноманітніші країни — від США до Росії. Наприклад, на «Новій хвилі-2005» співак представляв Іспанію. Каже, так вирішив, бо має іспанську прописку, не хотів виконувати німецькою «Хіт своєї країни», а також тому, що Німеччину тоді представляла його подруга, з якою не хотів конкурувати. В Іспанії його різдвяна композиція Magic Christmas довгий час займала в хіт-парадах перші сходинки, посунувши навіть Роббі Вільямса. Що робитиме молодий, перспективний і талановитий співак в Україні, Брендон розповів «УМ»:
— Планую тут випуск свого альбому, приїхав познайомитися з публікою. Уже зустрiвся з групою «Алiбi» та новою пiдопiчною пана Завальського спiвачкою Катериною. Можливо, втiлимо разом якийсь проект. Крім того, з понеділка ми «сідаємо за рояль» із Тіною Кароль і починаємо працювати над її новим альбомом: я буду композитором, аранжувальником і музичним продюсером. Можливо, запис альбому відбудеться в моїй берлінській студії. Ми плануємо через три місяці закінчити альбом, а його випуск запланували на серпень цього року. Вона сказала, що хотіла би білою ниткою у ньому провести таку народну, слов'янську лінію. Я писатиму англомовні пісні, а Тіна — російськомовні.
Я вже приїздив до Києва півтора роки тому, на запис «Пісні року», де ми з Тіною співали дуетом. Композиція «Я буду тебя целовать» 13 тижнів не сходила з перших позицій у радіохітпарадах Латвії, де я працював після участі у «Новій хвилі».
— Давайте тоді зупинимося на пісні, яку під час «Нової хвилі» ви написали для Тіни...
— Так, вона приїхала iз занадто неконкурсним матеріалом: українська народна в сучасній обробці, «Аве Марія» Шуберта і третя авторська, але теж дуже повільна. Режисер шоу Олександр Ревзін завжди переймався питанням: чи не заснуть люди, слухаючи репертуар такого штибу? І це стосувалося майже всіх конкурсантів, які, зрозуміло, у повільних піснях хотіли розкрити свої вокальні дані. В мене, наприклад, було 10 композицій, він вибрав серед них три найшвидші. За цим же принципом забракували твори майже половини виконавців, у Тіни Ревзін залишив тільки народну. Але якщо інші взяли запасний матеріал для таких випадків, то Кароль була переконана у якості свого матеріалу, та й, зрештою, у Ревзіна доволі своєрідний смак. Він одразу заявив, що, мовляв, хто не буде слухатись мене, може одразу їхати додому.
Тоді я подарував Тіні свою пісню «Картины любви», а переможець конкурсу Інтарс Бусуліс дав фонограму на I feel good. Цей подарунок був «бєзвозмездним», і я радію, що той виступ Тіни виявився для неї одночасно професійним стрибком.
— Режисер Ревзін взагалі серйозно брався за конкурсантів і доволі суттєво змінював остаточні варіанти їхніх виступів...
— Так, наприклад, Тіні він поставив повністю номер із роздяганням під I feel good. Всіх він змушував на сцені усміхатися і дивитися в камеру. Але, звичайно, ключовим у її виступі стало те, що коли відмовив мікрофон, вона не розгубилася, як зробив би багато хто, а продовжувала співати так голосно, щоб почули навіть ті, що сиділи в останніх рядах.
— Наскільки змінилася Кароль порівняно з тією Тіною в Юрмалі? З'явилася зірковість?
— Вона завжди була такою, прагнула бути найкращою, можливо, це амбіції чи зірковість. Але якщо ви знаєте її близько, то насправді вона щира і проста. Але в її очах є дуже цікавий блиск, іскринка. В очах Тіни горіла перемога вже тоді, коли я вперше її побачив на «Новій хвилі». І я б не говорив, що вона над собою не працює, як стверджував у ЗМІ Олег Чорний. Три концерти в день — це ще не кожен витримає. До речі, з того часу вона не тільки стала краще співати, а, хочу вам сказати, змінилася її подача матеріалу, а це важливо.
— Це була ідея Олега і Тіни, щоб ви записали разом дует?
— Так. Після «Нової хвилі» я отримав дуже багато пропозицій і залишився на якийсь час у Латвії. Вони подзвонили через два тижні і запропонували приїхати в Київ, щойно з'явиться для цього вільна хвилина.
— І ця пропозиція була не єдиною. Адже паралельно до співпраці вас запросила американська представниця «Нової хвилі-2005» Стефані, і на часі співпраця з білоруським учасником Олексієм Хлистовим. Але інші учасники дуетів не записували. Чому так вийшло?
— (Сміється. — Авт.). Може, побачили потенціал, що я можу пісні писати... Стефані — це дочка Елли Роуз, однієї з сестер Роуз, американських артисток російського походження. Протягом місяця, на студії у Філадельфії, де записується Ігор Крутой, я зробив їй два альбоми — російський і англійський. Паралельно працював над альбомом сестер Роуз, який з'явиться через місяць.
Ви знаєте, мені взагалі приємно працювати з представниками інших національностей, знайомитися з новими талановитими музикантами. От нещодавно записали з вірменською групою Hayer дует, який став у них піснею року. Вони співають вірменською, я грузинською. До речі, зараз вони беруть участь у відбірковому турі на «Євробачення», якщо пройдуть, то співатимуть у Гельсінкі також мою пісню. Цього року вперше участь бере Грузія, а представлятиме її наша подруга Софі, яка на Юрмалі-2005 взяла третє місце. Хоча я от думаю, що «Євробачення» — це політика. Припустімо, позаминулого року Німеччину представляла достойна кандидатка, яка взяла лише передостаннє місце.
— Світові тенденції, в тому числі ситуація з музикою в Україні, змушують робити невтішні висновки. Відсотків десять справді вміють співати, інші — клони, вироблені за законами шоу-бізнесу і бажаннями рекордингів. Що робити? І як пробиватися талановитим?
— Хороше запитання... (Задумується. — Авт.). Справді, раніше такого не було: як заспівав у студії, так заспівав. Зараз, що б ти не робив, все робить чи коригує комп'ютер. Мене, наприклад, завжди питали, чому я не роблю куплет на два рядки і приспів на два слова, який повторив 15 раз — і гонорар у кишені. Все одно вважаю, що мені і якимось хоча б 20 відсоткам інтелігентної аудиторії так треба. Тому що коли я бачу, як майже всі російські артисти працюють під плюсову фонограму... це непорядно. До речі, я про це з паном Ревзіним на «Хвилі» говорив: «Чому ми не можемо їх пустити співати вживу?» Він каже: «За це ще дякувати треба...»
Німецька звукозаписуюча компанія Universal:
«Музика, яку виконує Брендон, — є музикою будь-якого покоління: цей музичний стиль буде жити завжди. Він — новий Елтон Джон, Біллі Джоел, Баррі Манілоу. Сьогодні лише деяким під силу одразу все: співати, акомпанувати собі на роялі під час виступу, створювати і продюсувати свої пісні. Брендон — один із них».
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
